op

– Та ні, Петре, я до тебе не повернуся, про це і мови не може бути, навіть не проси. Ти маєш рацію, я – твоя шлюбна дружина, але

– Маю до тебе  розмову непросту, сину, якщо можеш, приїдь у суботу – голос у батька був настільки сумний, що Андрій з самого ранку примчав у село. –

– Гроші мама мені віддасть, не розумію, чого ти так стараєшся – переконливо заявила старша донька Марина молодшій Людмилі. – Це ми ще побачимо, я б на твоєму

Така незручна ситуація вийшла, що я просто не знала, що мені робити. Я йшла вулицею у важких роздумах, перебирала в голові всі можливі варіанти, але так нічого і

– Не можу сказати, що не здивований тебе тут бачити, але якщо вже прийшла, то заходь, Любо, до хати, – Павло хоч і не чекав появи своєї колишньої

– Про це і мови не може бути, сам подумай. У нас діти, ми не можемо її до нас забрати. Олексію, ти що, готовий заради своєї матері потіснити

– Синку, але ж у мене ювілей не кожного разу. Як ви не приїдете? – Оксана неабияк засмутилася, коли син в телефонній розмові повідомив, що у нього зовсім

– Ви, вже приїхали, мамо? То відразу йдіть в літню кухню, і там розкладайте свої торби, – скомандував зять. Ольга лише переступила поріг рідного подвір’я, водій якраз заносив

– Вона – невістка, а я рідний син. Мамо, ти нічого не плутаєш? Кого ти виселяти зібралася з квартири? – розгублено питає мене Олег, який явно не очікував

– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся