Мамо, не приходь до нас більше, – якось сказала мені моя дочка. Я якраз біля дверей взувалася, і спочатку навіть подумала, що мені це почулося. Але ні, дочка повторила, щоб я не ображалалася, але мені не варто до них приходити. – Розумієш, мамо, Олегу не подобаються твої візити. А ти розумієш, що все, що у нас є, належить його батькам, тому я маю прислуховуватися до його думки. Мамо, ти сама винна. Подивися, як ти виглядаєш. Мені соромно за тебе, – без жодної нотки жалю сказала донька
– Мамо, не приходь до нас більше, – якось сказала мені моя дочка. Я якраз біля дверей взувалася, і спочатку навіть подумала, що мені це почулося. Але ні,
Донечко, ти маєш мені допомогти. Тобі от як в житті пощастило, і це тому, що я, твоя мама, в тебе вірила, – каже мені по телефону мама. – Ти про що, – питаю. – Про яку допомогу йдеться? – Купи мені однокімнатну квартиру, а я відразу її на тебе оформлю. Я не можу з ними жити, мені треба жити окремо, я спокою хочу, – стала проситися мама. – Мамо, у мене немає таких грошей. Квартира – це занадто дорого, навіть на однокімнатну я не потягну, – пояснюю. – Але ж у тебе є багатий чоловік, от в нього і попроси
Я тримала документи в руках і не могла зрозуміти, як рідна мама могла зі мною так вчинити. Мій брат, який ніколи нічим не допомагав, отримав квартиру, а мене
Пішов до молодої, а свою дружину з дітьми лишив напризволяще, – говорили за спиною Павла Степановича люди. – Ага, а ще показував з себе зразкового сім’янина. Коли Павло вирішив йти з сім’ї, про це не говорив хіба що лінивий. Люди дуже по-різному ставилися до цього – хтось його засуджував, але близькі люди, які знали, як було все насправді, розуміли, чому він саме так вчинив. Та й самому Павлу рішення це далося дуже непросто. Він не планував, що так вийде
– Пішов до молодої, а свою дружину з дітьми лишив напризволяще, – говорили за спиною Павла Степановича люди. – Ага, а ще показував з себе зразкового сім’янина. Якщо
В той день Петрунелія вирішила не сідати в автобус, а пройтися пішки. Їй треба було освіжити голову і все обдумати. Сума і справді для неї була величезною, але дівчина вирізнялася впертим характером, і була не з тих, хто звик здаватися. Мама була для Петрунелії єдиною рідною людиною. Батька свого вона не знала, мама народила її, що називається, «для себе», у віці майже 40 років. Єдине, що було відомо дівчині, що цей чоловік був одружений, з сімʼї йти, очевидно, не збирався, і мав ім’я Петро, в честь нього мама і назвала її цим дивним, і зовсім не жіночим, як їй завжди здавалося, іменем
– Петрунеліє, зайдіть зараз до мене, – лікар обережно заглянув в палату і покликав дівчину, що сиділа біля маминого ліжка. – Зачекай, мамо, я зараз, – Петрунелія ніжно
Лариса не знаходила собі місця, бо вона вже більше години чекала чоловіка, а він спізнювався. Вони мали йти в гості до її батьків, тож дружина не розуміла, куди подівся її чоловік. Не прийшов Михайло вчасно додому не просто так, він в неділю зранку пішов в церкву, а потім попрямував не додому, а до кума, бо знав, що там його більше чекають. Не почувався щасливим Михайло в сімейному житті, останнім часом він почувався банкоматом для своєї дружини
Лариса не знаходила собі місця, бо вона вже більше години чекала чоловіка, а він спізнювався. Вони мали йти в гості до її батьків, тож дружина не розуміла, куди
Синку, яка ж я рада за тебе! Який ти у мене молодець! – сплеснула руками Оксана. – Мамо, це ще не всі сюрпризи, – посміхнувся Дмитро. – Ми з дружиною хочемо, щоб ви з батьком жили з нами, тут місця на всіх вистачить! Оксана і не думала, що в її житті все ще може так круто змінитися. Але доля приготувала для них з Павлом отакий от сюрприз – добрих дітей, які не забули про своїх батьків
Оксана все своє життя тільки й те робила, що дбала про інших. Про себе вона звикла думати в останню чергу. Основне для неї – це її діти. Вони
Світлано, та ти аж світишся від щастя! Розповідай, що там у тебе сталося, – прониклива бабуся відразу побачила зміни в поведінці онучки, яка повернулася з навчання на канікули зовсім іншою. – Та нічого особливого, я сесію на відмінно здала, – зашарілася Світлана. – Ти вже 4 роки усі сесії здаєш на відмінно, але ще жодного разу я тебе такою не бачила. Ану, розповідай бабусі все як є, ти ж знаєш, що я завжди тебе підтримаю і зрозумію
– Світлано, та ти аж світишся від щастя! Розповідай, що там у тебе сталося, – прониклива бабуся відразу побачила зміни в поведінці онучки, яка повернулася з навчання на
Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік. Я була відверто подивована, адже за 5 років, що ми разом, таке сталося вперше. Всі попередні рази Віктор просто забував про моє свято. Але цього разу ще в середу він сам згадав, що у мене день народження в неділю. Звичайно, що я зраділа. Сподівалася, що він готує мені подарунок. До того ж, у мене кругла дата – 30 років
– Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік. Я була відверто подивована, адже за
Іване, зрозумій мене правильно, але краще б ти додому йшов. Не ображайся, я тебе не виганяю, але знаю твою Галину – вона як дізнається, що ти знову був тут, то не солодко мені буде – каже Марія. – От до чого це? Хіба тебе хтось питав що? Ми з кумом прийшли, накривай, Маріє, стіл. А з своєю дружиною Іван і сам розбереться, – розважливо наказав Павло, який сам запропонував кумові, щоб той з церкви йшов відразу до нього в гості. Павло ж запросив кума якраз на ті славнозвісні вареники, які його дружина ліпить – в жодному ресторані таких смачних не знайдеш
– Іване, зрозумій мене правильно, але краще б ти додому йшов. Не ображайся, я тебе не виганяю, але знаю твою Галину – вона як дізнається, що ти знову
То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он який будинок має, триповерховий, ні в кого такого навіть близько в окрузі нема. А їй все мало». Та на пересуди Ольга не зважала, вона була з тих людей, що пильнують лише себе і своє життя. Вона для себе вирішила, що треба хоч спробувати
– То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією

You cannot copy content of this page