op

— Все так дорого в магазинах… А бабка із черги каже: — Не дорого. Це ти невдало заміж вийшла. Я спочатку навіть не подумала, що це мені. Стою

Ой, люди добрі… ніколи б не подумала, що доживу до того дня, коли не знатиму — плакати мені чи сміятись. Але, певно, життя — воно таке: вчить нас

Зоряна ще змалку знала, що в їхній хаті вона — зайва. Мама любила брата, Андрійка, до безтями. «Мій золотий, моя кровинка!» — співала йому, коли той, малий, ще

Я не знала, що душа може боліти так. Не від хвороби, не від втрати — а від того, що твоя ж дитина тебе викреслює з власного життя. Мені

Я прожила 55 років, але ще такого не бачила. І, знаєте, я не з тих людей, що ходять і все терплять. Якщо щось не подобається — я скажу

Ніколи б не подумала, що в мої 30 років я опинюся в такій ситуації, коли сидиш і думаєш: а чи це взагалі сім’я, чи просто сусідство з обов’язками?

Ой, то була субота, коли я нарешті хотіла побути сама. Без дзвінків, без гостей, без поспіху. Чоловік сказав, що їде з друзями на рибалку — от і добре,

Галина завжди була жінкою з тієї категорії, про яку кажуть: «їй пощастило». Хоч і вийшла заміж у 25 — для села то вже вважалося «пізно», — але зате

Я виросла в сім’ї, де мама була… м’яко кажучи, не сімейна. Тато пішов, коли мені було років сім. Пам’ятаю, як він ще намагався дзвонити, приїжджати, приносити шоколадки, але мама

У свій шістдесят один рік я ніколи не думала, що отаке може трапитися зі мною — коли тебе роками не помічають, а потім згадують тільки тоді, коли ти