op

Галина ніколи не думала, що стане заробітчанкою, але доля так завернула. Вона не боялася роботи — руки в неї були золоті. І вдома город, і корови, і свині

Інна й Андрій познайомилися випадково — на дні народження спільного друга. Вона тоді сміялася щиро, по-дитячому, а він стояв трохи осторонь, з келихом вина, спостерігаючи за нею. Підійшов,

Стефанія й Ольга дружили ще з дівоцтва. Разом ходили до школи, разом на вечорниці, разом і заміж виходили — правда, з різницею в рік. Їхні хати стояли поруч,

Зоряна завжди вірила в любов. Не в ту, що в серіалах, а в тиху, справжню — де двоє дивляться в один бік, тримаються за руки і розуміють одне

У селі всі заздрили Стефанії. Та як не заздрити? Хата — як із картинки: свіжа побілка, дах блищить червоною черепицею, у дворі кожна річ на своєму місці. Город

Ірина й Оксана дружили ще з університету. Разом навчалися, разом знімали кімнату в гуртожитку, разом переживали всі дівочі радощі й біди. Потім Ірина першою закохалася — у Сергія,

Ірина і Павло прожили разом двадцять років. Не казкових, не блискучих, але справжніх — із ранковими кавами, з лікарняними чергами, із його службовими нарадами, з тихими вечорами, коли

Перед тим, як повірити в те, що я бачу, я протерла очі. Я не могла повірити, що на чужій дівчині висить мій подарунок, який я подарувала нещодавно своїй

Олеся завжди була татовою донечкою. А тато часто казав: — Доню, я тобі довіряю. Знаю, що ти не покинеш нас із мамою, що б не сталося. Вона тільки

Коли Роман сказав Ользі, що мама подарувала їм квартиру, жінка не могла повірити у своє щастя. — Ти жартуєш? Просто так подарувала? — очі в неї світилися від