op

Ніч видалася ще гіршою. Цього разу Віталія «перебрала» з напоями, і її організм почав бурхливо протестувати. У квартирі, де двері в кухню були відсутні, а в спальню зачинялися

Дарина розправила плечі і подивилася на Матвія, який стояв біля вікна, задумливо роздивляючись двір. У небі повільно догоряв захід сонця, забарвлюючи крони каштанів у золотавий колір. Три роки

Останні промені червневого сонця золотили капот невеликого хетчбека, припаркованого під вікнами її будинку. Мар’яна завмерла на сходах під’їзду, не вірячи своїм очам. На лобовому склі красувався величезний бант,

Антоніна рано пізнала смак самотності. Батька вона майже не пам’ятала, а маму втратила, коли була на останньому курсі інституту. Це був виснажливий час: написання диплома, безсонні ночі та

У квартирі Тетяни Степанівни панувала звична тиша, яка лише зрідка порушувалася гуркотом старенького ліфта десь у коридорі. Вона стояла біля вікна на кухні, перебираючи в руках кілька папірців.

— Сонце, я більше так не можу, — голос Романа вже не нагадував той спокійний баритон, у який колись закохалася Юстина. Тепер це був глухий гуркіт насупленої грози.

— Андрію! Я більше не маю сили терпіти! Це не хлопець, а справжнє випробування для моїх нервів. Знову дзвонила його класна керівниця. Навчальний рік лише місяць як почався,

Зима для Юрія вже кілька років поспіль була не порою року, а станом душі. Вона не приходила з першим снігом — вона просто оселялася в кутках його порожньої

— Поліно, давай не будемо знову починати, — тихо сказав Тарас, знімаючи мокру куртку. — Я просто виснажений. День був безкінечним. — Виснажений? — Поліна розвернулася від раковини,

Оксана стояла перед великим панорамним вікном автосалону. Сонце, що вже схилялося до обрію, м’яко підсвічувало лінії новенького автомобіля. Це не була просто машина. Для неї це був маніфест