op

— Наталко? Хто гостей годувати буде? У холодильнику хоч шаром покоти! — голосно та ще й з претензіями звернувся до неї чоловік. «Тільки не це… Тільки б не

— Твоя мама забагато миє руки, ти не помічаєш? Вона щодня по п’ять разів крутить той кран! Мар’яна завмерла біля кухонного столу з ополоником у руці. — Вона

— Яка ще путівка, Галю, ти що, з глузду з’їхала на старість? — Петро з розмаху поставив на стіл два величезні клунки, від чого тонкі філіжанки в серванті

— Весілля буває раз у житті, а город твій нікуди не втече? — спитала мама телефоном так просто, ніби просила позичити жменю солі. Я саме перебирала робочі папери

Хвіртка трималася на дроті — так само, як і в дев’яносто дев’ятому, коли Андрій уперше зачепився за нього кишенею нових шортів і з ревом побіг скаржитися дідові. Дріт

— А що тут думати? Невістка все зробить, вона ж у нас безвідмовна! Повідомлення у сімейній бесіді світилося вже кілька хвилин, і під ним один за одним з’являлися

— Якщо ти зараз підпишеш цей папір на неї, мамо, то забудь дорогу до моєї хати й онуків більше на своєму порозі не побачиш! Ці слова старшої доньки

— Ти всього лиш дружина, а я рідна сестра! Запам’ятай це раз і назавжди! Світлана вимовила це з такою легкістю, ніби повідомляла прогноз погоди на завтра або ціну

Осінній листопад уже сипав золотом по тротуарах, коли в просторій квартирі з високими стелями в старому центрі міста спалахнула чергова розмова на підвищених тонах. Клавдія Петрівна, жінка строга,

– Наступного разу, Надійко, чеки мені фотографуй і надсилай одразу з магазину, а то я не розумію, як можна так швидко витрачати кошти з картки, – мовив Максим,