– Та ви просто злидні! Хіба ви має право називатися «батьками»? Вам шкода своєму синові квартиру купити! Я у вас один! Кому ви будете потрібні у старості! – кpикнув син і вибіг з квартири. Більше він додому не приходив, телефон, навіть, брати не хоче
Нашому синові нещодавно виповнилося 23 роки, і він нам з батьком заявив, що збирається жити окремо. А він у нас єдина дитина в сім’ї. Мабуть, йому стало з нами нецікаво. За матеріалами
Але він сказав, що просто хоче бути самостійним. Ми, звичайно, будемо тільки раді, якщо він зможе жити без нашої допомоги і утвердиться, як фахівець в своїй справі, якби не проблема з житлом.
Купувати нову квартиру ми поки не в змозі, а оредувати він не хоче. Все життя ми його забезпечували всім, що необхідно для повноцінного дитинства. Тепер, коли він закінчив університет і просить у нас новий будинок, ми не можемо задовольнити його бажання.
Ми все життя з чоловіком відкладали себе на другий план. А син був завжди на першому місці. Ми душі в ньому не чули, намагалися дати йому все, що він попросить.
Мало того, ми виростили його в досконалій свободі. Він ніколи не залежав від нашої думки. Квартира наша двокімнатна. У нього є своя кімната. Так що він завжди міг приводити до себе друзів і дівчину, ми ніколи не були проти такого. Коротше кажучи, забезпечили йому життя американського підлітка. Але нам здавалося, що йому все на користь.
Сьогодні наш хлопчик вимагає розміняти нашу двокімнатну квартиру на дві однокімнатні, щоб «у нього була своя територія», як каже він сам.
Чоловік запропонував мені поговорити з ним душа в душу і пояснити ситуацію. Зазвичай ми так часто робили, і кожна розмова закінчувалася мирним вирішенням, а діалог між батьком і сином проходив без свaрок.
Батько намагався йому пояснити, що за нашу квартиру мало хто погодиться віддати дві однокімнатні. До того ж він натякнув сину, що той вже доросла людина, і пора б йому самому почати заробляти і збирати на квартиру. Якщо йому хочеться мати свій будинок, так нехай заробляє на нього!
– Та ви просто злидні! Хіба ви має право називатися «батьками»? Вам шкода своєму сину квартиру купити! Або може просто грошей немає, жeбраки і злі! – сказав мій син і вийшов з дому.
Ми з чоловіком довго сиділи на місцях і не могли встати або вимовити словечка.
Чоловік кpикнув йому вслід, що він невдячна людина. Після цього він кілька днів не приходив додому. Дзвонимо, не відповідає. Так прикро на сеpці від його слів. Адже ми намагалися дати йому все! Чоловік психує, ніяк не може відійти від тієї розмови.
Може, син має рацію… Адже, коли ми його народжували, ще тоді потрібно було думати про те, щоб придбати другу квартиру, хоч в кредит і платити за неї, поки син виросте. До того ж, як він зможе заробляти стільки грошей, раз тільки закінчив університет …
Моя душа ніяк не заспокоїться. Здається, що ми вчинили неправильно з сином. А ось чоловік каже, що через такі мої переживання він і виріс таким егоїстом, що не треба було його плeкaти занадто сильно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
