– Чогось я взагалі не розумію, куди мої молоді гроші свої дівають, – зітхає пенсіонерка Катерина Гнатівна. – Вони ж працюють обоє, нікого не утримують, Олесі в декрет йти ще не скоро. Квартира є, своя, знімати не треба, на кредит збирати теж. Зарплати у них в компанії, ти знаєш, досить хороші по міркам сьогодення. Я так думаю, навіть Олеся десь 15 тисяч гривень отримує, а вже Сергій і того більше. При цьому для майбутньої дитини ще взагалі нічого не куплено, уявляєш?
– Так рано ще для дитини купувати якісь речі, напевно? Який там термін у невістки – місяців п’ять? Ще встигнуть все прибрати.
– Та справа не в тому, що рано, а просто грошей немає у них! Олеся мені так і заявила: “Як декретні отримаю, потім і все купимо. У вихідні приїхали до мене на дачу. Сергій мені так і заявив – ми без грошей зараз, мамо, у нас зарплата у вівторок тільки. І реально якісь копійки по кишенях збирають. Кажу, а якщо не дадуть зарплату у вівторок? Ну, відповідає, дадуть в середу, в четвер. А поки у мене кредитка є, поки без відсотків.
Розважливу і економну Катерину Гнатівну дуже засмучують такі розмови. Для неї слово «кредитка» – просто з паралельного всесвіту. Ні, бувають, напевно, випадки, коли ситуація серйозна, і без позикових грошей не обійтися. Але ось так мимохідь, бездумно користуватися кредиткою на рівному місці – це в голові не вкладається. Так нехай ці карти хоч сто раз безпроцентні, сам факт – береш ти ж чуже і в борг. Те, що не зароблене. А це ні до чого доброго не приведе ніколи.
– Найголовніше, і покупок щось не видно особливих у дітей, – скаржиться Катерина Гнатівна. – Все, як крізь пальці пісок. Три тижні в місяць живуть красиво, а потім виживають на запасах!
Проблема в невістці Олесі, вважає Катерина Гнатівна: коли син жив один, він стільки не витрачав. Ну да, замовляв їжу, яку йому додому приносили, обідав в кафе, молодий хлопець же стояти біля плити і супи готувати після робочого дня не буде. Гаджети міняв, знову ж таки, на машину свою щось витрачав, не економив особливо. Але грошей йому вистачало.
У Олесі ж гроші не затримуються абсолютно. Манікюр, фітнес, обновки, зараз ось аналізи якісь платні придумала, навіщо? Вже в чому – в чому, а в своїй районній поліклініці Катерина Гнатівна розбирається. Черг зараз в ній немає, записуєшся заздалегідь, приходиш до часу, все, що потрібно, зроблять безкоштовно.
Але невістка, бач, забажала індивідуального підходу, і тепер зважуватися кожні два тижні ходить платно, за контрактом. Плюс здає якусь купу непотрібних аналізів, багато з яких потрібно оплатити окремо. А це коштує чималі гроші.
– Загалом, подивилася я на це все і вирішила, що треба щось робити! Синові кажу, буду зуби протезувати, а то жувати вже нічим! Була, кажу, на консультації в нашій стоматології, нарахували мені 30 тисяч гривень, давай допомагай. Можна в розстрочку, невеликими сумами оплачувати все. Самій мені це, пенсіонерці, не потягнути! Син був не дуже цьому радий, але сказав – раз треба, так треба. Зате Олеся, звичайно, цьому дуже незраділа: “Що це ви, – каже, – надумали, не раніше, не пізніше знаєте ж, що у нас дитина зараз буде. Може, через пів року зубами займетеся хоча б?”
– Хм. Може, дійсно хоча б через пів року тоді?
– Е-е, ні! Я кажу, зараз, і крапка! Та не буду я ніякі зуби робити, звичайно. Доживати буду з тим, що є, вже якось. А гроші у сина візьму! Може, долари куплю, може, просто на рахунок в банку покладу, не знаю ще, не вирішила. Нехай лежать гроші – для молодих же! Чує моя душа, зі своєю фінансовою політикою скоро залишаться вони на мілині. Олеся в декрет піде, а синові роботу втратити доки це буде? Так в будь-якої людини трапляються важкі часи. Самі вони не накопичать ніякої подушки собі ніколи в житті! Як настануть у них важкі часи, я їм гроші і поверну, відразу або частинами.
– А з зубами як же? Хіба вони не взнають, що ніякі зуби не зроблені.
– Ну так, мабуть в рот заглядати не будуть мені? Скажу, зробила, все прекрасно, спасибі. А після зубів що-небудь інше придумаю ще. Скажу, в санаторій треба з’їздити, у мене з чимось там проблеми багато років, син знає. Ціни в тому санаторії теж знає, вони просто величезні. А сама, мабуть, зберуся, та до сестри в інше місто з’їжджу, вона давно вже кличе мене до себе. На поїзд квитки недорогі, там у сестри жити буду, ну, подарунки якісь куплю. Викручуся. Зате грошей заощаджу багато. Не можна з дитиною жити так, як мої – від зарплати до зарплати. І ще й народження попереду, і ні копійки зайвої, крім кредитки! Ні, треба допомагати їм збирати гроші, бо самі не зможуть без мене вони справитися.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – dim-nadiya.
