Синові моєму 33 роки буде 31 грудня. Все при ньому: високий, красивий, розумний, веселий, багатий. Дівчата були у нього – одна одної краще. Я все чекала, коли ж він одружується нарешті. Онуків хотіла, люблю дуже діток. А він все вибирав. Одружився рік тому, взяв за дружину жінку з двома дітьми. Хлопчаки два: 8 і 11 років їм зараз. Та жінка зовсім грошей не мала ні копійки, така бідна була, а тепер живе, як королева. Нащо мені така невістка

– Синові моєму 33 роки буде 31 грудня! – розповіла пенсіонерка Надія Василівна. – Все при ньому: високий, красивий, розумний, веселий, багатий. Дівчата були у нього – одна одної краще. Я все чекала, коли ж він одружується нарешті. Онуків хотіла, люблю дуже діток. А він все вибирав поміж них. Ну що, довибирався. Одружився рік тому, взяв за дружину жінку з двома дітьми. З двома, розумієш? Хлопчаки два, 8 і 11 років їм зараз.

– Ну. Якщо жінка хороша, вони покохали один одного, то і добре, хіба ні?

– Я тебе благаю! З боку, може, і добре. Але не з єдиним сином таке. Я ось думаю – зачарувала вона його, не інакше. Приворожила.

– Та ну, Надіє Василівно, ви ж розумна людина, освічена. Невже вірите в такі дрібниці незрозумілі?

– Не знаю. Я сина свого не впізнаю. Він цих дітей тепер мало не на руках носить. Подарунками їх засипав просто. Ролики, велосипеди, гаджети купує новенькі. Старшому гітару купив, оплатив заняття – хлопець мріяв про це давно, але у матері раніше грошей не було. Другого в хокей записали, теж недешевий спорт, одне тільки спорядження скільки коштує. Займається з ними сам, в школу возить вранці щодня. Влітку літали на море і в Європу. “Я, – каже, – маю показати синам світ!” Ну як так взагалі можна говорити? Невістку з роботи забрав, щоб вона вдома сиділа, сказав – нічого, мовляв, за копійки горбатитися, займайся дітьми нашими вдома. Своїми, між іншим, дітьми. Батько яких на них ні копійки не дав.

– Гаразд вам, Надіє Василівно! Радійте за свого власного сина. Щасливі вони разом, і те дуже добре. Це ж краще, ніж жити чоловікові одному. Ви ж, здається, онуків хотіли? Ну ось вам внуки. Напевно зараз і спільна дитинка буде у них! Будете няньчити!

– А от і не “добре”! Світлана, невістка моя, заявила, що народжувати більше вона не збирається. Бо те їй пройшло дуже важко. Більше на це не піде. Так що онуків мені не бачити своїх рідних. А ці діти що, чужі все одно. Ніякі вони мені не внуки. Син мені теж каже – мовляв, здорово, дивись, як добре, готові діти вже, не потрібно ні горщиків, ні сосок, ні безсонних ночей. А я йому кажу – нерозумний ти. Он у сусідів теж готові діти, підрощені вже, і що мені з того? Мені рідні внуки потрібні. Свої.

Тепер Надія Василівна вважає, що все втрачено. Щасливого життя не бачити ні її, ні синові рідному.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – dw.com.