fbpx
Життєві історії
Син живе в Празі і постійно кличе нас з мамою до себе. Але поїхати ми не можем, бо зараз хворіє мій батько, і його одного ми не залишим. Поки ми відмовляємося від поїздки в Прагу, мій колишній чоловік згадав про сина, і сам напросився до нього

Ми з чоловіком розлучилися ще 30 років тому. Після розлучення я повернулася в село до своїх батьків, а мій чоловік став жити вільним життям, про яке він завжди мріяв.

Ми одружилися молодими, чоловік зробив мені пропозицію лише тому, що я вже чекала дитину. І то, перед самим весіллям, в четвер ввечері він заявив, що в церкві шлюб зі мною він брати не буде. Для мене це стало великою ганьбою серед односельчан, адже уже все було замовлено.

Мама плакала, а тато сказав, щоб я робила як знаю, але він вже бачить, що щастя з цим чоловіком не буде. Іван не хотів нічого пояснювати, він чесно сказав, що не любить мене, тому я маю бути щасливою від того, що він зі мною одружиться.

Після весілля я поїхала в місто і стала жити в квартирі Івана разом з його мамою. Свекрусі я теж була немила, тому в їхньому домі я почувалася дуже недобре. Вони навіть не зважали на те, що я дитину чекаю, а при кожній нагоді нагадували мені, що я тут ніхто.

Я народила сина, і чоловіка понесло ще більше. Він перестав ночувати вдома, а свекруха закривалася в своїй кімнаті, наче це не її рідний онук плакав.

Так тривало майже рік, в домі свекрухи я жодного дня не була щасливою. Потім чоловік прийшов додому, сказав щоб я збирала речі і поверталася в село, тому що він зі мною розлучається.

Звичайно, свекруха підтримала свого сина, і навіть допомогла мені речі зібрати. Так я залишилася сама з маленькою дитиною на руках.

Тоді мені дуже допомогли батьки. Мама поїхала в Італію, і практично утримувала мене і мого сина. Я їй за це дуже вдячна, бо змогла дати своєму Максиму гарну освіту.

Доля закрутила так, що вчився мій син в Празі, і потім там і залишився. Він працює, непогано заробляє, має наречену, з якою вони зараз купили собі житло.

Син завжди каже, що якби не я і не моя мама, то він би не досяг усього, що має зараз. Тому постійно кличе нас до себе, хвилюється за нас. Але поїхати ми не можем, бо зараз хворіє мій батько, і залишити його одного ми не можем. Та й не хочемо ми сину заважати, у нього своє життя.

Поки ми відмовляємося від поїздки в Прагу, мій колишній чоловік згадав про сина, і сам напросився до нього. Виявилося, що він вдруге одружився, у нього є дві дочки. Іван став розповідати Максиму, що це його рідні сестри, як не крути, тому він просто зобов’язаний їм допомогти.

Мені ця ідея відразу не сподобалася, але син послухав батька, і прийняв у себе сестер. Дівчатам 22 і 20 років відповідно, вони ніде не працюють, приїхали без грошей, і впевнені, що їх усім має забезпечити брат.

Про те, що йому гроші з неба не падають, вони не підозрюють або не хочуть про це думати.

Мій син дуже толерантна людина, але навіть він не витримав. Подзвонив мені, став скаржитися, каже, що дівчата просто сидять у нього на шиї, вони хочуть і добре їсти, і гарно одягатися, а платити за все має мій син.

Я порадила Максиму пакувати сестрам валізи і відправляти їх додому. Але син боїться, що якщо він так зробить, то назавжди зіпсує стосунки з батьком і сестрами.

Але це смішно! Про які стосунки син говорить? Його батько викинув нас з свого дому, коли сину не було і одного року. Весь цей час він про нас не згадував, з днем народження не вітав, крім мінімальних аліментів більше нічого не було.

То за що хвилюється мій син? Про які стосунки він говорить?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page