fbpx
Життєві історії
Син з невісткою вже місяць до мене не приїжджають і внуків не привозять. Я ніяк не могла зрозуміти, що сталося. Вирішила зателефонувати, от невістка мені очі і відкрила – вони хочуть, щоб я почала їм допомагати фінансово. Син від мене ще жодного разу з пустими руками не поїхав, щоразу я збираю їм повні сумки – яйця, зелень, овочі зі своєю грядки. Але цього виявилося замало, діти хочуть грошей

У Олени Петрівни двоє дітей – син і дочка. Діти виросли, одружилися і роз’їхалися по різних містах зі своїми сім’ями. Син Олексій з дружиною і двома дітьми живуть не так далеко від мами, всього в 60-ти км. А ось дочка Люба поїхала за своїм чоловіком дуже далеко, аж в іншу область. Відповідно і приїжджає до мами Люба дуже рідко, максимум 2-3 рази на рік.

Мама дуже сумує і переживає за свою донечку, адже вона зовсім одна, далеко від дому, а поруч немає нікого крім чоловіка і маленького синочка.

А ось Олексій зі своєю сім’єю гостює у мами постійно, кожні вихідні. Десь щось допоможе і то, якщо допросишся, а так у нього заслужений відпочинок на природі.

Невістка теж не поспішає допомагати Олені Петрівні – у неї манікюр, їй за руками стежити потрібно. Інша справа на сонечку полежати позасмагати, а до вечора в будинок переміститися до телевізора ближче. А ще й онуків бабусі «підсунути» примудряється, щоб та погралася з ними.

– Дітям так в селі подобається, весь тиждень тільки й чекають вихідних, – каже невістка, – у бабусі так добре і весело.

А Олена Петрівна всі вихідні як заведена перед ними крутиться, їсти приготує аж по кілька страв відразу, щоб всім догодити і дітки ситими залишилися.

А потім в город біжить, а молодшого онука з собою весь час водить, поки мама з татом відпочивають від трудового тижня. Благо старшенький внучок вже з хлопцями сусідськими самостійно грається.

А як додому збираються їхати, так Олена Петрівна кілька сумок для них сама збирає з продуктами домашніми – яйця, зелень, овочі зі своєю грядки. Синові тільки сумки залишається в машину поставити і все, готово!

А тут Люба повідомила, що квартиру брати збираються, на перший внесок зовсім трохи не вистачає і просить допомоги у мами.

Олена Петрівна щаслива хоч якось дочці допомогти, заощадження у неї є. Вона жінка старого гарту і весь час відкладала гроші якраз на такий випадок, щоб дітям допомогти.

Коли невістка дізналася, що Олена Петрівна власній доньці перевела гроші, вона дуже розлютилася.

– Ми кожні вихідні приїжджаємо, хоч би кілька гривень дітям на морозиво дала, – обурено заявила невістка чоловікові.

– Якщо вона вважає, що нам допомагати не потрібно, то їздити до неї ми теж не будемо.

Ось так образилися вони самі собі і сидять вдома, в село носа не показують. Олена Петрівна хвилюється, синові питання задає, а він ухиляється від відповіді, не може матері претензії висловити.

Якось свекруха невістці подзвонила, хотіла дізнатися про онуків, як вони там. А потім питає:

– Оксанко, чим ви там такі зайняті, що до мене не приїжджаєте? Я за дітьми сумую, літо, спека, що вони там в квартирі сидять.

– Почнете допомагати нам фінансово, тоді і приїдемо, – різко заявила невістка, – а поки з онуками можете і по телефону поспілкуватися.

У Олени Петрівни слів не знайшлося, щоб відповісти. Адже вона навіть і не підозрювала в чому була справа і чому діти на неї образилися.

– Та хіба ж я вам не допомагаю, – тихо, але здивовано запитала Олена Петрівна.

– Свої огірки можете собі залишити, у нас в магазині їх повно. І взагалі у вас син є, ось з ним і розмовляйте з усіх питань – сказала Оксана і закінчила розмову.

Ось так через свою жадібність невістка розсварила сина з матір’ю, та ще й онуків бабусі не показує, відмовляється їздити з ними в село.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page