Допомагала я завжди більше своїй доньці, а тепер бачу, що невістка мені стає ближчою, ніж дитина рідна.
Розповім все по порядку. У мене дітей двоє: син і донька.
Першою вийшла заміж донька. Ми з чоловіком віддали їй спадковий будинок свекрухи, яка жила з нами через паркан (ми з чоловіком були сусідами).
Потім одружився син, і вже привів невістку до нас додому.
Жили ми всі на купу, і до того ж, дуже бідно. Тому я вирішила, що лишаю їх усіх, а сама їду на заробітки.
В Італії я стала непогано заробляти, сама була вражена, коли отримала свою першу тисячу євро всього за місяць.
Донька стала мене просити, щоб я їй гроші висилала, бо бабусин будинок вимагав значних капіталовкладень, щоб привести його до ладу.
Я з радістю погодилася, бо свою донечку я дуже любила. Сина теж любила, але визнаю, що доньку більше.
10 років всі гроші я висилала лише доньці. Уявляєте, які хороми вона за цей час збудувала?
Раділа я дуже, всі забаганки доньки виконувала, аби лише вона була задоволеною.
Зізнаюся, що я сподівалася, що коли повернуся додому, то жити буду з донькою.
Синові я почала допомагати відносно недавно. Але далеко не в такій мірі, як доньці.
Володя зробив в будинку косметичний ремонт, не добудовував нічого, тільки дах черепицею перекрив, бо стара стріха вже протікала.
Син з невісткою в мене жодного разу нічого не попросили. Вони вирішили, що самі можуть себе забезпечити. Мені це теж здавалося логічним, син – чоловік, і він сам має утримувати свою родину.
У доньки теж чоловік був, але про зятя я чомусь так не думала, а замість нього багато років забезпечувала його родину.
Я вже 6 місяців вдома, повернулася, бо сили вже не ті.
І що ви думаєте? Донька навіть нічого чути не хотіла про те, що я можу жити з нею. Зять включився теж, каже – якщо теща з нами буде жити, то я піду від тебе.
Донька в плач! Я вже після цього до них навіть не сунулася.
Пішла в свою маленьку хату, до сина з невісткою.
А вони, виявляється, в моїй кімнаті, спеціально до мого приїзду ремонт зробили, і меблі купили нові. Особливо з ліжком мені вгодили, щоб мені спалося краще.
Весною городи почалися, так моя невістка все посадила, підгорнула, у неї все красиво, рядочками, бур’янчика ніде не знайдеш.
Поряд з нашим – город доньки, так мені на нього дивитися страшно, там трава вище мене, і змії вже певно завелися.
Кажу доньці з зятем, щоб щось з городом зробили, бо перед сусідами соромно, а вони постійно лише обіцяють, але не рухаються.
Я тепер бачу, що ліниві вони обоє, до обіду сплять, в 12-й аж вікна і двері відчиняють.
Невістка ж моя все встигає – і на роботі, і вдома. За цей час, що я з ними, вона мені слова кривого не сказала.
Думаю, що пора сину з його дружиною віддячити і допомогти. Я привезла з собою 50 тисяч євро (збирала майже 5 років). Ці гроші я планую віддати їм, а вони вже хай вирішують – чи квартиру за них купувати, чи будинок наш будем розбудовувати.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.