fbpx

Син з невісткою так і не знайшли часу, щоб приїхати в село і допомогти Анні картоплю підгорнути, добре, що хоч сусідська дівчина Настя погодилася прийти і допомогти. Ото вже хороша дитина! Та Анна не може нею натішитися, не розуміє, як батько міг відмовитися від такого скарбу

Син з невісткою так і не знайшли часу, щоб приїхати в село і допомогти Анні картоплю підгорнути, добре, що хоч сусідська дівчина Настя погодилася прийти і допомогти. Ото вже хороша дитина! Та Анна не може нею натішитися, не розуміє, як батько міг відмовитися від такого скарбу.

Настя з мамою Оленою, також дуже хорошою людиною, жили поряд з Анною. Жінка їх обох дуже любила, колись навіть мріяла, щоб Олена стала її невісткою. Шкода було дівчини, бо росла в великій нужді і бідноті. Але мала добру душу, яку просто неможливо було не помітити.

Батьки Олени більше у чарку заглядали, ніж за нею дивилися, тому хоч і росла вона розумницею, та змогла поступити після школи лише в училище, хоча мріяла про інститут. Та мріям її не судилося збутися, бо після другого курсу приїхала додому вже не одна, а з дитям під серцем.

Народилася чудова дівчинка, Анастасією назвали. Анна прикипіла до цієї дитини як до рідної онуки. Її єдиний син як подався в місто вчитися в університет, так і забув дорогу додому. Приїжджав дуже рідко, і в основному за грошима.

А потім знайшов роботу та так і залишився в місті. Анна з чоловіком, які були людьми далеко не бідними, купили тоді Тарасу квартиру, бо хотіли єдиному синові допомогти.

Та й онуків Анна хотіла, мріяла, як син одружиться, дружину собі гарну знайде, а їм з батьком онуків привозитиме. От тільки Тарас не поспішав з весіллям, ніяк не міг знайти собі тієї одної-єдиної.

А коли кілька років тому, коли йому вже було далеко за 30, привіз додому Ларису і оголосив, що вона стане його дружиною, радості Анни не було меж.

Невістка їй не вельми сподобалася, та Анна навіть виду не подала, головне, щоб сину було з нею добре. Весілля зробили, стали молоді собі жити, от тільки чомусь у них не було діточок. Що вони тільки не робили, до яких лікарів не зверталися – нічого не допомагало.

Тому Тарас з Ларисою змирилися, і стали жити для себе – ні в чому собі не відмовляти і часто по різних курортах їздили на відпочинок. От і цього разу через відпочинок не приїхав син мамі допомогти, скільки не кликала його Анна – все дарма, для мами у Тараса часу не було.

А Настя сама запропонувала свою допомогу. Побачила, що бабуся на городі з самого ранку, і прийшла з своє сапкою картоплю підгортати.

Тарас таки приїхав, але під обід. І не один, а з дружиною. Пояснив, що Лариса втомлена з дороги, бо лише вчора вони з відпочинку повернулися.

Як тільки він побачив на городі сусідську дівчину, то невдоволено запитав, що вона тут робить. Настя все зрозуміла, пообіцяла бабусі, що допоможе їй на наступний раз, і пішла додому.

– Чого вона тут ошивається біля тебе? – невдоволено буркнув Тарас. – Напевно, на будинок наш мітить, думає, що ти їй із вдячності щось перепишеш?

Анна спробувала заперечити сину:

– Допомагає мені ця дитина дуже, даремно ти так, синку.

Проте Тарас не став слухати її слова. Сказав, щоб мати на стіл накривала, бо вони вже не проти і щось поїсти.

За столом Тарас сидів сам не свій, а потім вийшов на вулицю і якийсь час його не було. Анна пішла шукати сина, щоб запитати чи буде він чай з булочками, і побачила, що він розмовляє з Оленою. А коли підійшла трохи ближче, то ледь не обімліла, коли почула про що вони говорять.

– Ти ж не сказала їй нічого? – сердито запитав Тарас.

– Не хвилюйся, твоя мама нічого не знає. Я нічого не говорила, і не збираюся. Все давно в минулому. Настя – лише моя донька, – зніяковіла Олена.

Анна стояла як вкопана. Як же вона досі не зрозуміла, що Настя – її онука. А її Тарас той, хто так безсердечно відмовився від неї.

В той день Анна сину нічого не сказала, а на наступний день поїхала в місто і склала дарчу на Настю. Буде онуці сюрприз і хоч якась компенсація. А від сина вона такого не чекала, не так вона його виховувала. Кидати ж дитину, то великий гріх, і дуже прикро, що син її досі цього не усвідомив.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page