Я бабуся, і мені зараз так прикро, що словами не передати. Мій єдиний онук відмовився приїхати до мене в гості на вихідні, як зазвичай. Впевнена, що це моя невістка так його накрутила, бо сама дитина не могла прийняти такого рішення.
Син з невісткою і внуком живуть окремо, і щовихідних я запрошую їх до себе в гості.
Але невістка не любить до мене ходити, бо я знає, що я не схвалюю її методи виховання. Колись я прямо робила зауваження, якщо мені щось не подобалося, а тепер навіть якщо я і мовчу, то вона по моєму погляду бачить, що щось не так.
Я розумію, діти зараз зовсім інші. Мало того, батьки не надто зациклені на вихованні. Вони потурають капризам і балують спадкоємців, а потім пожинають плоди своєї вседозволеності.
Часто в магазині можна зустріти дитину, яка закочує сцену. Тільки й чути “купи” та “купи”. Я своїм дітям таке не дозволяла.
Однак незворушні матусі навіть не звертають на це увагу.
– Це ж дитина! Усі діти такі! – найпоширеніше виправдання.
А я вважаю, що це відсутність виховання та дисципліни.
Ось згадаєте, як ми росли? Які гаджети та іграшки? З раннього віку на городі працювали і по господарству все нарівні з батьками робили.
На мені було прибирання та приготування вечері, поки батьки на роботі. А ще всю худобу погодувати, адже цілий день я була сама.
Коли син привів до хати невістку, я відразу зрозуміла, що господиня вона нікудишня. Мені було дуже прикро, що мій працьовитий і завжди цілеспрямований син зробив такий невірний вибір в житті, з самого початку особисто мені було зрозуміло, що він все буде сам робити.
Так і сталося. Хоч і жили вони окремо, але я бачила, що вдома у них завжди брудно. Готувати невістка теж не хоче – сину доводиться постійно замовляти їжу. Холодильник порожній, а пилу на шафах стільки, що дихати неможливо.
Після народження онука, поки невістка була у пологовому будинку, я вирішила зробити там генеральне прибирання. Я сподівалася, що вона потім підтримуватиме порядок.
Я розповіла всі невістці про те, як легко наводити чистоту і не витрачати багато часу. Тим більше, що новонароджені багато сплять, часу у неї буде достатньо. Але хіба вона слухала мене?
Окрім своєї неохайності, вона ще й виховувати дітей не вміє. Онуку 6 років і він не знає слова “ні”. Невістка не забороняє йому нічого.
В державний дитячий садок вона не захотіла дитину віддавати, водить у приватний, за 15 тисяч гривень в місяць!
Також невістка почала водити дитину на заняття з англійської, за які вона платить шалені гроші.
Я вважаю, що це гроші на вітер, от днями привела вона його на заняття, а він весь урок машинкою грався. Хіба це нормально? І за що тоді гроші платить?
Коли онукові виповнилося 5 років, я зрозуміла, що він сильно розпещений. Загалом, далі нікуди. Невістка, як і раніше, йому у всьому догоджала і виконувала всі його примхи.
Не хочеш їсти? Не треба, бери цукерку. Не спиться? Пішли гуляти! Не хочеш одягати шапку? Ну і не треба. Однак невістка сама не розуміла, що всі її дії — ведмежа послуга. Онук просто звик до того, що дорослі під нього підлаштовуються.
Коли онук зі мною, ми маємо режим і правила. Я хоч природу дитині показала, бо вона далі дитячого майданчика зі своєю мамою не виходила.
Його батьки не мають часу, щоб звозити малюка в ліс або на річку. А він настільки звик до свого життя, що перестав бачити красу в простих речах. Мені вдалося його відволікти — про гаджети онук згадав лише ввечері.
Саме тому я вважаю, що винна невістка. Набагато простіше дати в руки телефон, ніж помалювати з дитиною, зліпити щось або зробити якийсь виріб, з осінніх листочків, наприклад. І тоді – без телефонів і телевізорів можна обходитися.
Коли онук перестав слухатись, я поставила його в кут. На декілька хвилин. Йому це дуже не сподобалося, адже він не звик до покарання.
Не сподобалося це і невістці. Вона мені зателефонувала і почала кричати. Сказала, що мені більше не дасть онука.
– Якщо ви й далі практикуватимете такі методи виховання, дитину більше не побачите. Додуматися теж! Онука в кут поставили через те, що він був без настрою, – обурювалася вона.
Я намагалася їй сказати, що він там провів 2-3 хвилини, так би мовити, профілактично. Я ж люблю його, це мій рідний онук, але дитина повинна розуміти, що і у неї є якась відповідальність за свої вчинки, і що старших треба слухатися.
Хіба я образила його, чи, не дай Бог, вдарила? Що я поганого зробила? Я в свій час виховала прекрасного сина, тому знаю краще, ніж невістка, як із дітьми поводитися.
За кілька днів мені зателефонував син і теж висловив гнівну тираду. Він на боці своєї дружини. Сказав, що онук до мене не хоче приїжджати, бо я погана. Уявляєте?
Відмовилися до мене приїжджати на вихідні, а я на них чекала, мені ж одній дуже сумно.
Я не розумію, що я зробила не так? Може, і справді тепер мої методи виховання застарілі? А яка ваша думка? Буду вдячна за пораду.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
