У нас з дорослим сином є двокімнатна квартира, тільки в ній я власниця, а він тільки прописаний. Свого чоловіка я вигнала ще 16 років тому, коли нашому синові було всього 7 років. Я не хотіла, щоб дитина дивилася на батька і брала з нього негативний приклад. А щоб син не виріс таким, як батько, я виховувала його в строгості.
Звичайно, що все було під контролем: вчасно додому після школи, уроки зі мною, гуляти до 9 вечора, не довше. Подруги мене лаяли, говорили, що якщо він не залишиться зі мною слухняним хлопчиком, то одружиться з якою-небудь «мамкою» старшою за нього. За матеріалами.
Я їх не слухала, бо знала, що роблю. Навпаки, вказувала їм на виховання їхніх дітей. Але виявилося, що мої подруги мали рацію. Після армії син почав пропадати у якоїсь своєї «клієнтки» – зробив їй комп’ютер вдома і став у неї постійним гостем, тільки ночував удома.
Я все цікавилася, що це за дівчинка? Син ніяковів, нічого не говорив, я дізналася, що вона живе в гуртожитку навпроти. Це мені не дуже сподобалося, зовсім для нас не перспектива для одруження.
Його дівчина у нас не з’являлася, я все дивувалася: де ж вони зустрічаються? Але як же я була ошелешена, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже тридцятирічна жінка! А моєму синові виповнилося на той момент всього 23 роки! А сім’я цієї жінки: вона і двоє її дітей від першого шлюбу: шести і трьох років! Живе на дитячу допомогу і хороші аліменти, ніде не працює.
Відводить дітей в садок, а вдень вони з моїм сином зустрічаються. Я все це дізналася, коли мені син сказав, що дівчина вже при надії від нього, і він має намір одружитися. Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони не грали, просто розписалися в РАЦСі.
Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли. У однієї подруги, у якої син пив, він став бізнесменом, купує їй путівки на відпочинок. А у другої дочка стала манекенницею, десь там фотографується, по подіуму ходить. До їх дітей не причепитися, а мій як валянок – знайшов собі сімейку.
Коли подруги дізналися, вони ніби як підтримали мене, але я ж відчуваю, що вони пліткують за моєю спиною.
Потихеньку я стала звикати до статусу свекрухи. Начебто до невістки і претензій ніяких немає, вона дуже спокійна, акуратна, стежить за дітьми і моїм сином – він завжди чистенький, нагодований. Народила вона мені онука, видно, що мати хороша. Я почала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене напружують: бігають і шумлять.
Живуть вони, звичайно, не в найкращих умовах: п’ятеро в одній кімнаті. От син і почав мене просити помінятися місцями – вони переїдуть в мою двокімнатну квартиру, а я в їхню однокімнатну. Кажуть, що вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана в гуртожитку, та й на роботу мені так само близько: гуртожиток зовсім поруч з нами. Можливо, я б і погодилася, якби старші діти були б моїми внуками, але вони мені чужі!
У мене в квартирі хороший ремонт, а у що ці двоє разом з своїми дітьми можуть перетворити мою квартиру?! І взагалі, у мене до них якесь відторгнення – вони чужі і все! Син просто благає, а я ні в яку, ні і все.
Подруги мене засуджують, кажуть що я безсердечна. Але у них немає нерідних онуків, що вони можуть зрозуміти?! Синові важко трьох виховувати? Але він же знав, на що йде. Нехай беруть кредит, як це роблять багато молодих сімей.
Мені дуже важко далося це рішення, може, хтось скаже, що я неправа, але щоб судити мене, потрібно стати на моє місце.
Фото ілюстративне – rudo.
