Багато років я сама виховувала свого сина, з чоловіком ми розлучилися, коли після шлюбу минуло лише 2 роки. Як мені не було важко, але у Іванка було все те, що й у інших дітей, ні в чому йому не відмовляла, коли мала можливість, я всю душу вкладала в свою дитину, бо знала, що він моє єдина опора і надія на майбутнє, це моє вкладення в старість, моя радість.
За всією роботою я й не помітила, як мій син швидко ріс, згодом закінчив школу, вивчився на менеджера і вже влаштувався на роботу.
Лише тоді я якось трохи заспокоїлася, зрозуміла, що жити стане трохи легше, бо Іван вже сам заробляв на своє життя, а я могла щось купити для себе.
У нас з дорослим сином є квартира: суміжна двокімнатна в хрущовці, тільки я її власниця, а Іван тільки прописаний в ній.
А якось Іван сказав, що скоро буде одружуватися, зустрічається з гарною дівчиною, вона хороша людина. Я все цікавилася, що це за дівчина, мені хотілося все дізнатися про неї? Син ніяковів, нічого не говорив мені про неї абсолютно, не відповідав на питання, я дізналася, що вона живе з сім’єю в гуртожитку навпроти нашого будинку. Я ще здивувалася, чомусь уявила, що юна дівчина живе в тісній кімнаті з матір’ю і батьком. Зовсім для нас не перспектива для одруження, адже синові доведеться самому вставати на ноги, ще й дружину свою забезпечувати.
Та дівчина мого Івана у нас не з’являлася дуже довго, я все дивувалася: де ж вони зустрічаються? Але як же я була по справжньому серйозно здивована згодом, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже що 30-тирічна жінка. А моєму синові виповнилося на той момент всього 24 роки.
А сім’я цієї жінки: вона і двоє її дітей, адже вона була раз заміжньою і розлучилася. Діти були шести і трьох років. Живе на дитячу допомогу і хороші аліменти, ніде не працює. Вона відводить дітей в садок, а вдень вони з моїм сином зустрічаються, ходять в кафе. Я все це дізналася, коли мені Іван сказав, що його наречена чекає дитину, він стане татом, і він має намір одружитися. Гіршого я собі уявити й не могла на той час. Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони вони з Іриною не грали, нікого не запрошували.
Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам та рідним спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли, щоб плітки не ходили про нас, адже про таку невістку й годі мріяти.
У однієї подруги син, за яким вона й не особливо доглядала в дитинстві, колись носив він недоношені речі від мого сина, які я їм віддавала, а зараз став хорошим бізнесменом, купує їй путівки до Туреччини, гроші дає. А у другої подруги дочка вдало вийшла заміж, поїхала жити за кордон, постійно гроші пересилає своїм батькам, подруга, як модель ходить в тих нових речах і шубах, за кордон до доньки щороку їздить. Я, щиро кажучи, хоча важко в цьому зізнатися, заздрю їм, а мій Іван – знайшов собі сімейку.
Коли подруги дізналися про те, яку собі наречену обрав мій син, вони ніби як підтримали мене, але я ж відчуваю, що вони просто сміються за моєю спиною, якась нещира зовсім їх підтримка, мені здається.
Згодом я стала звикати до статусу свекрухи і до вибору свого сина. Начебто до невістки і претензій ніяких немає, вона дуже спокійна людина, акуратна, стежить за дітьми і доглядає за моїм сином – він завжди чистенький, нагодований, веселий та радісний, здається все добре в їх сім’ї.
Нещодавно у мене з’явився онук, видно, що мати моя невістка дуже хороша, та й людина не погана, це відчувається дійсно. Я стала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене трохи втомлюють, якщо чесно: бігають і шумлять, а я до такого не звикла. Живуть вони звичайно в не дуже добрих умовах: їх п’ятеро в кімнаті розміром в 30 квадратних метрів. Все компактно, навіть кухонний куточок є, але туалет і душ загальні, з сусідами у них це спільне. Погано все це, звичайно для сім’ї з дітьми.
Мій Іван мене став просити мене, щоб я впустила їх жити в свою квартиру, а сама пішла в гуртожиток. Кажуть, що вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана в гуртожитку, та й на роботу мені так само близько ходити буде: гуртожиток зовсім поруч з нами. Можливо, я б і погодилася, якби старші діти були б моїми рідними внуками, але вони чужі діти для мене, не мої. У мене в квартирі хороший ремонт, а у що ці двоє дітей можуть перетворити мою квартиру? Я відмовила їм. Син образився, знайомі та родичі теж не розуміють мене. Але чому я маю погоджуватися з цим заради когось, навіть якщо не хочу сама?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
