Чоловіка не стало 10 років тому, тому весь свій час я присвятила дітям. Донька моя заміж вийшла, поїхала жити до свого чоловіка в інше місто, а син мій, Тарас, залишився жити зі мною.
Одного дня син каже:
– Мамо, я тут одружуватися збирався. Ми з Олесею не будемо робити весілля, вирішили просто відсвяткувати вдома.
Я зраділа, адже кожна мати хоче, щоб сімейне життя її дітей склалося добре. Відразу попросила сина, щоб познайомив мене з моєю майбутньою невісткою. Тарас сказав, що вони завтра вранці розписуються, ввечері вже приїдуть з речами, запитав чи не проти я, щоб вони поки пожили у мене декілька місяців, адже обоє не працюють.
Я трохи засмутилася, адже зрозуміла, що мені прийдеться їх годувати.
Наступного дня я побачила Олесю вперше, вона була на 5 років старша за мого сина, мала вже 7-річну доньку.
Як тільки ми повечеряли, Олеся сказала, що її донька вже доросла, їй потрібна окрема кімната, і вони мають жити в окремій кімнаті, адже вони молоде подружжя. Я запитала де житиму я, адже в мене квартира двокімнатна. Тарас сказав, що я поки можу розміститися на кухні, адже вони житимуть в мене місяців 2.
Мені непросто було жити на кухні, Олесі дуже швидко стало все не подобатися, вони любили ще ввечері пити чай, пізно їли і донька Олесі щоразу бігала до холодильника, я засинала пізно, не могла виспатися. А одного разу я зробила зауваження доньці Олесі, що вона не миє за собою посуд.
– Ти тут цілий день сидиш, можеш і ти помити, – відповіла мені дитина.
Я тоді зателефонувала своїй доньці, розповіла, як я живу. Світлана мені дала гроші на оренду квартири, а наступного тижня приїхала зі своєю свекрухою до Тараса. Сказала, що і її доля там є, тому в одній кімнаті житиме мама її чоловіка і поїхала.
Я не знаю, що сваха там їм говорила, але вже наступного дня вона жила в великій залі, а Тарас з дружиною перебралися жити на кухню. А вже через тиждень син сам подзвонив мені, він став просити, щоб я продала квартиру, гроші розділила між нами трьома, вони візьмуть собі квартиру в кредит.
Я погодилася, донька дала мені трохи грошей і ми купили мені квартиру, а оформили на неї.
А сваха моя й досі сміється, коли приїжджає до мене:
– І щоб ти Галино робила, якби не я. Вже б напевно в коридорі жила б.
Ми сміємося з нею після цього обоє, я дуже щаслива, що пощастило зі свахою.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
