І просто тепер вони всі все дивляться на мене так недобре, наче я винна їм щось дуже суттєве – скаржиться мені якось 50-річна Зоряна. – От просто всі – мій рідний син, його наречена, її близькі родичі навіть, як не дивно, і що саме несподівано – навіть мій чоловік. Андрій теж вважає, що ми маємо допомогти своєму синові та невістці. А я от просто не хочу просити квартирантів, щоб вони залишили нашу квартиру і пускати молодих туди жити. Зрештою, це не я просила їх одружитися – вони самі вирішили створити власну свою сім’ю, значить мали б підготуватися до цього. Нехай тепер самі і з житлом щось вирішують, нехай батьки майбутньої моєї невістки їм допомагають. Я вважаю, що я права в цьому.
Син Зоряни в цьому році влітку гратиме весілля.
Зараз Зоряна з чоловіком та сином живуть в хорошій двокімнатній квартирі, плюс у сім’ї є невеличка однокімнатна квартира на околиці, за яку недавно тільки кредит Зоряна з чоловіком виплатили чималий.
Однокімнатну квартиру Зоряна брала в кредит як надбавку до пенсії на майбутнє собі з чоловіком на старість.
Ця квартира поки здається квартирантам, приносить в сімейний бюджет невелику копійку, за рахунок неї Зоряна з чоловіком живуть зараз досить добре, а враховуючи те, що кредит вже платити не потрібно, то сім’я взагалі з полегшенням зітхнула останній час.
І, хоча зараз вони з чоловіком досить таки успішно працюють та непогано заробляють – трапляється, гроші від здачі дуже допомагають у непередбачуваних, непростих ситуацій.
Хоча, за великим рахунком, зараз без цих грошей цілком можна і обійтися, люди й набагато важче живуть.
А ось в своїй старості Зоряна саме на цю квартиру дуже розраховує.
А зараз з’ясовується, дуже несподівано для неї самої, що на цю ж квартиру в глибині душі розраховує не лише вона одна . Жити синові з молодою дружиною потрібно же десь, а жити їм зараз зовсім ніде, а тут стоїть у батьків однокімнатна квартира, про яку усі знають і усі останнім часом про неї лише й говорять, а молоді розраховують лише на неї також, як виявилося вже.
Родичі нареченої допомогти можливості не мають зараз зовсім. Майбутня невістка Зоряни сама родом з столиці, але вони там усі купую жили в маленькій квартирі, сестра-школярка і старенька бабуся, за якою потрібний догляд постійно.
Вся велика сім’я їх за великим рахунком чекає, коли старша дочка, майбутня невістка Зоряни, піде він них жити до свого чоловіка, знають добре про квартиру його батьків, яка в оренду здається. Тоді їм усім легше житися буде, звісно ж.
Ні, відкрито, звичайно, ніхто нічого не просить та молоді також, але дуже добре видно, що дуже сподіваються на допомогу, син постійно про ту квартиру в розмовах згадує останнім часом.
А Зоряні пускати сина з дружиною у свою квартиру де живуть квартиранти та платять їй чималі гроші, зовсім не хочеться.
– Ну бо пустити дуже легко молоду сім’ю до себе, тут труднощів не буде – просто, а от як потім попросити залишити цю квартиру, адже ми на старості розраховуємо на неї? – міркує собі Зоряна сама. – Ну, коли квартира знадобиться нам з чоловіком в будь-якій ситуації? Це ж нереально. Тим більше якщо там дитина з’явиться в них, а вона у них буде рано чи пізно. Як ми попросим їх на вихід з онуком?
У Зоряни під боком є приклад, справа в тому, що в її хорошої подруги колись була дуже подібна ситуація. Вона пустила свою доньку ось так от в квартирку, приготовлену до пенсії, і що?
У них там двоє дітей з’явилося, і з’їжджати абсолютно не планують. Жити їм і досі немає де. Ніхто не думає, що у матері пенсія через 2 роки, і натяків абсолютно не розуміють, роблять вигляд, що все це їх не стосується.
Хоча спочатку у них йшлося – живіть, мовляв, але не довго. Відкладайте гроші на своє житло. А там переїдете в своє – ця квартира матері на старість.
А ті нічого так і не купили за всі ці роки, зовсім нічого не пристаралися.
– Ну не вижену ж я рідну дочку з дітьми на вулицю! – сумно говорить тепер подруга. – І гроші з них брати за квартиру теж якось непорядно. Дочка майже не працює, у молодшого проблеми, в садочок не ходить, нехай краще вони дитину до моря вивезуть на літо. Що поробиш, не жили заможно, годі й починати на пенсії тепер. Попрацюю, поки не попросять мене піти з роботи, а там видно буде.
І з цієї всієї історії Зоряна зрозуміла, що пускати дітей у свою квартиру краще не потрібно. Як не зараз то потім образяться, як піти їх попросить. Тому краще вже зараз відмовити, вони змиряться, знайдуть собі житло і все добре буде. Бо як обживуться вони в їх квартирі, ще як онуки підуть – то ніхто їх не вижене звідти.
Але тепер на саму Зоряну косо дивляться всі родичі й друзі, навіть власний чоловік. Ніхто не розуміє жінку, чого вона не дасть квартиру дітям. Ну як це не дати квартиру дітям, коли їм зовсім жити ніде? Ну невже хороша мати вчинитись так?
Фото ілюстративне.
