fbpx
Життєві історії
Син привів майбутню невістку до нас додому, але офіційно вони не поспішають узаконювати стосунки. Вона почала господарювати, наче в своєму будинку: бере каструлі, продукти, по холодильнику нишпорить, займає ванну кімнату коли їй треба, навіть нас не питає. Я спробувала зробити зауваження синові, але він відреагував дивно: «І що? У нас все спільне, вважай, що вона – моя дружина, просто грошей на весілля немає»

Ми з чоловіком жили добре, але у нас довго не було дітей. Коли ж через 15 років у нас з’явився син, він став центром нашого життя. Зрозуміло, що йому ми дозволяли все. Ми жили лише ним.

Так, сину багато було дозволено. Нас попереджали – і в дитячому садку, і в школі, що ми свого хлопця ростимо егоїстом, що у нього погана поведінка. Я завжди вставала на бік сина, зараз таких жінок називають «я ж мати». Друзі та рідні намагалися розкрити нам з чоловіком очі, що син і нас не поважає, але ми цього не бачили: дитина як дитина, підлітковий період проходить, всім в цьому віці складно.

В армії син не служив, не пройшов за станом здоров’я. Син відучився в технікумі, хоч особливо і не хотів, але ми його дотягли.

Влаштувався працювати, але зараз їх фірма розпалася, і він зараз тимчасово не працює, у нього настав період любові ще з весни: познайомився по інтернету з дівчиною, почав приводити її до нас. Вона мені дуже не сподобалася – і зовнішністю, і поведінкою.

У нас двокімнатна квартира, кімната у нас з чоловіком і у сина. Спочатку ця дівчина стала просто приходити до сина в гості, потім всюди стали з’являтися її речі (в основному у ванній), а потім я взагалі помітила, що у сина в кімнаті дві її великі сумки і вона постійно ночує у нас!

Вона переїхала до нас додому, але у нас ніхто нічого не питав. Моєму чоловікові все одно: він з ранку мало не до ночі на двох роботах працює. Я вже на пенсію вийшла, але іноді ходжу на підробіток (прибирати квартири багатих людей), тому, домашні зміни, в основному, відбуваються у мене на очах.

Ця дівчина майже не спілкується з нами, тільки «так», «ні», і тому подібне. Зате почала господарювати, наче в своєму будинку: бере каструлі, продукти, по холодильнику лазить, займає ванну кімнату коли їй треба, навіть нас не питає. Я спробувала зробити зауваження синові, але він відреагував дивно: «І що? У нас все спільне, вважай, що вона – моя дружина, просто грошей на весілля немає».

Не дивно – син іноді з цією дівчиною ходить роздавати буклети на вулиці, а ще щось там в інтернеті підробляють, але ми цих грошей ніколи не бачили. Мало того – син іноді сам просить «в борг», але грошей він не віддає.

Дівчина почуває себе у нас, як у себе вдома: навіть її подруги приходять до нас додому як до себе, нас з чоловіком ігнорують. Син завжди на стороні своєї нареченої, з нами не рахується. Хочу щось приготувати – на кухні молодь сидить, не проштовхнутися. Таке відчуття, що у них готується якийсь план по виселенню нас з чоловіком з квартири, продихнути неможливо, син нібито нас не чує.

Так, нам всі радять: будьте суворішими, викидайте молодих з дому, нехай самі собі шукають знімну квартиру і живуть, як хочуть, але як ми рідного сина викинемо з дому?

Тут є свої складності: дівчина з неблагополучної сім’ї, батьки вживають оковиту. Син з ними точно не зживеться. На знімну квартиру у молодих грошей немає – це точно, самі нашими продуктами користуються (прикро, що і своїх гостей ними годують). Син ще не знайшов собі нормальну роботу, хоч і каже, що в активному пошуку.

Але так теж жити не можна, мені не подобається ця дівчина і те, що син на її боці. Ще трохи, і всі їхні речі і гості перенесуться і в нашу кімнату, а нам куди?

Ми з чоловіком не знаємо, що робити в такій ситуації, але сина нам дуже шкода, не хочемо виганяти його з дому! Але і цю ненормальну ситуацію терпіти більше не сила.

Фото ілюстративне – ispovedi.

facebook