fbpx

Син прийшов до нас в суботу, попросив, щоб ми з онучко посиділи на вихідні. Ми з дружиною зраділи. Після того щовихідних син з невісткою приводять Яринку, а забирають ввечері в неділю. Якось я сказав йому, що ми не можемо з дитиною сидіти, матір втомлюється, вже немолода. Після того невістка образилася, хоча досі беруть у нас пів зарплати, але у них ще й сваха є

Ми з дружиною Лідою живемо вдвох, наш син одружився і давно вже живе окремо з сім’єю. Мені зараз 57 років, а Ліді – 55. Син одружений, мають вони з дружиною донечку Яринку, якій чотири рочки зараз.

Живуть наші діти за декілька зупинок від нас. Яринку ми з Лідою любимо дуже, часто відвідуємо, обов’язково несемо гостинець, купуємо їй гарні якісні іграшки, адже вона в нас єдина онучка. А вона, в свою чергу, звикла, що ми несемо щось смачненьке їй завжди, заглядає, що їй дідусь із бабусею принесли щоразу.

А десь не так давно, якось в суботу, син прийшов в гості до нас, і говорить: “Я не один, для вас тут сюрприз”. А за ним Яринка стоїть.

– Ми залишимо Яринку на вихідні з вами, а самі до друзів на відпочинок їдемо, у нас на ці дні є свої плани.

Звичайно ми з Лідою не проти, адже наша радість – внучечка буде з нами. Ми лише зраділи тому.

На наступні вихідні “сюрприз” повторився, потім як закономірність. Не питають син з невісткою нас зможемо, чи не зможемо посидіти з їх донечкою, приведуть, розвернуться і до вечора неділі дітей наших не видно.

Так тривало майже два місяці. Врешті я не хотів мовчати, і в наступний раз попросив затриматися сина, і спокійно йому пояснив, що мама стомлюється, і на вихідних ми також хочемо відпочити. Від Яринки ми, звісно, не відмовляємось, але роки беруть своє, тому цього разу не можемо посидіти з онукою всі вихідні дні.

Після цієї розмови, невістка на нас образилась, не ходить більше, і до себе не запрошує нас з дружиною. Син також підтримує її сторону, але ми нічого не зробили, тільки попросили відпочинок, я пояснив в чому справа. Адже ми з матір’ю працюємо обоє і майже половину зароблених грошей віддаємо їм, допомагаємо як можемо. Діти гроші беруть, жодного разу не відмовилися. А тут ми один раз відмовилися – і така образа.

Врешті решт у невістки також мама є, наша сваха, але до неї внучку діти не водять на всі вихідні. Вже місяць, як син і невістка не розмовляють із нами, і Яринку не приводять до нас. А ми сумуємо за нею. Я вважаю, що ми нічого не зробили, щоб вже аж так образитися на нас.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page