fbpx

Син прийшов до мене з пропозицією, щоб я дозволила йому продати свою однокімнатну квартиру, адже у мене наразі є житло. Вони б продали свою і купили б собі більшу, бо їм зараз дуже тісно. Сина свого я розумію, і навіть шкодую, але на такий необачний крок я наважитися не можу, адже в разі чого, я опинюся на вулиці, бо ми з чоловіком не розписані, а його доньки мене не люблять, і відразу на наступний день з дому попросять на вихід

Мені 56 років, ще 10 років тому в моєму житті з’явився чоловік, Василь. Він був давно розлученим, а я вдова, то ж ми вирішили зійтися, але офіційно ми не розписувалися, бо не мали такої потреби.

У Василя своя двокімнатна квартира, а у мене однокімнатна, то ж ми вирішили, що будемо жити у чоловіка, там і до центру ближче, а мою однокімнатну квартиру я вирішила здавати в оренду, щоб не просити грошей у сина.

Син у мене дорослий, уже одружений, живе окремо. Мама мого чоловіка, тобто його бабуся, переписала свою квартиру на свого єдиного внука.

Квартира теж однокімнатна, в старому будинку, але, як на мене, це краще, ніж нічого. І син зрадів, що відразу свій кут матиме.

Вони з невісткою собі жили, я до них ніколи не втручалася. А коли мені трапилася нагода налагодити своє особисте життя, то я нею скористалася.

Василь дуже хороший чоловік, можна сказати, мені з ним пощастило. Але він на 10 років старший за мене. Від першого шлюбу у нього є 2 дорослі доньки, які живуть в іншій області разом з своєю мамою.

Я їх бачила всього кілька разів, бо до батька вони приїжджають вкрай рідко, але навіть в ці їхні нечасті візити вони ясно дали мені зрозуміти, що вони не в захваті від того, що я живу з їхнім батьком.

Та гостювали у нас вони не довго, тому на них я не зважала, нам з чоловіком було добре – і це головне.

Мій син взагалі не цікавився тим, як я живу і з ким, він був повністю поглинутий своєю сім’єю і двома дітьми, які у них народилися.

А нещодавно син прийшов до мене з пропозицією, щоб я дозволила йому продати свою однокімнатну квартиру, адже у мене наразі є житло. Вони б продали свою і купили б собі більшу, бо їм зараз дуже тісно.

Сина свого я розумію, і навіть шкодую, але на такий необачний крок я наважитися не можу, адже в разі чого, я опинюся на вулиці, бо ми з чоловіком не розписані, а його доньки мене не люблять, і відразу на наступний день з дому попросять на вихід.

То ж при всьому моєму бажанні, я сину відмовила, бо не хочу на старості років на вулиці опинитися.

А він образився, та так сильно, що навіть зі мною не розмовляє. Я переконана, що там ще невістка добряче підкидає дров у вогонь.

Але в чому я винна? Я свого сина нехай однокімнатною, але забезпечила квартирою. А свати нічого не дали. То, може, нехай невістка з своїх батьків щось питає?

Хай там як, але я твердо вирішила, що свою квартиру я нікому не віддам. Думаю, це мудре і правильне рішення.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page