fbpx

Син продав спадкову квартиру, пішов в салон, і купив собі новий автомобіль. Найдешевшого класу, правда, але все ж. Приїхав додому на новому авто, сигналить, ми з невісткою у вікно глянули, і аж присіли. Ну як можна було таке вчинити? Не порадитися ні зі мною, ні з дружиною, а самому зробити вибір. – А чого я з вами мав радитися? – виправдовується син. – Батько мені квартиру залишив, от я і вчинив з нею на свій розсуд

Ми з невісткою на сина мого дуже злі, бо він отримав гроші від свого батька, і купив собі машину, з нами навіть не порадився.

Сина свого, Максима, я ростила сама, бо ми з його батьком розлучилися, коли син ще був маленький. Мій чоловік знайшов собі іншу, і пішов до неї. Все життя він сином не цікавився, навіть не приходив до нього, платив лише мізерні аліменти, а нещодавно його не стало, і син отримав від батька у спадок квартиру.

Скажу чесно, я такого не сподівалася, але щось у колишнього заграло всередині, що він вирішив про сина згадати.

Вступив Максим у спадок, квартира стара і без ремонту, тому він вирішив, що буде її продавати. Я не мала нічого проти, думаю, нехай цю продає, щось разом додамо, і купимо молодим інше житло, більш сучасне.

Син одружився ще три роки тому, невістку до нас додому привів, у мене трикімнатна квартира, місця всім вистачить. Я сама їм запропонувала йти до мене жити – не переплачувати ж їм за оренду, якщо в мене є де жити.

А тепер, я думала, що син собі власне житло придбає, щоб їхня сім’я жила окремо, скоро ж дітки у них підуть, сподіваюся. Але син вирішив зробити таке, що ми з невісткою досі не можемо йому це пробачити. Як можна було так бездумно вчинити? Він продав квартиру, пішов в салон, і купив собі новий автомобіль. Найдешевшого класу, правда, але все ж.

Приїхав додому на новому авто, сигналить, ми з невісткою у вікно глянули, і аж присіли. Ну як можна було таке вчинити? Не порадитися ні зі мною, ні з дружиною, а самому зробити вибір.

– А чого я з вами мав радитися? – виправдовується син. – Батько мені квартиру залишив, от я і вчинив з нею на свій розсуд. Мені машина давно була потрібна, в нас на роботі один я лише без машини і залишився. А тут нагода така, – радіє син.

У мене слів просто нема, у невістки теж. Я не збираюся з ними все життя жити, на початок підтримати молоду пару – це одне, але потім жити з ними до старості я не хочу. А звідки син візьме гроші на житло, якщо була нагода, і він її втратив.

У мене в цій ситуації єдине бажання – відправити сина на знімну квартиру, де за все треба платити, може хоч тоді він перегляне свої погляди на життя?

Звичайно, що йому добре у мене, живуть собі і навіть комуналку не завжди платять. Їжу теж я купую і готую. А він машину собі купив! Уявляєте, що я зараз відчуваю? І що мені робити, я просто не знаю.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page