Василь Данилович чекав на свого сина на залізничній станції вже більше години. Чимало часу минуло, як прибув потяг, а Івана все не було. Чому затримується? Чоловік дістав з кишені старенький телефон, щоб зателефонувати, коли недалечко почув:
– Тату!
Іван стояв недалеко і дивився на свого батька. Вони не бачилися вже ціли 2 роки, відтоді, коли не стало матері. Іван не приїздив на свою маленьку батьківщину. Робота забирала у нього багато часу. Адже у нього невеличка своя справа, тому контролювати треба повсякчас. Тато за ці роки дуже змінився, постарів.
Василь Данилович теж добре помітив зміни сина. Це був вже зрілий чоловік, а не той хлопчина, якому світ здавався прекрасним та доступним. Сьогодні батько приїхав на прохання Івана пожити в нього, якщо сподобається, то залишитися з ними назавжди. У квартирі їх чекали дружина Вікторія, син Дмитрик.
– Вечеря вже давно готова, тому, будь ласка, мийте руки, і сідайте за стіл, говорить Вікторія, показуючи Василю Даниловичу кімнати.
– Ось в цій кімнаті будете жити ви, – говорить Вікторія.
Перших декілька днів пройшли цікаво та весело. Адже то були вихідні, тому Іван показував батькові своє місто. Дружина не дуже добре поглядала, але мовчала. Дмитрик грався на вулиці зі своїми друзями, поки батьки були заклопотані своїми справами. На третій день, в понеділок, Іван та Вікторія пішли на роботу, а Дмитрик до школи.
В цей день аби скоротати трохи час, погуляв вулицями, а потім вирішив дітям приготувати вечерю. Прийдуть стомлені, тому буде їм час для відпочинку.
Василь Данилович посмажив картоплю, яйця, і задоволений собою, присів біля телевізора, чекаючи, поки всі прийдуть.
Коли увечері зібралися біля столу, Василь Данилович з великою гордістю продемонстрував свої кулінарні здібності. Що почалось після того? Вікторія була дуже незадоволеною, що то не здорова їжа, і їй трьох днів вистачило вже такого життя, далі бачити старенького дідуся у своїй квартирі вона не може. Взяла все що приготував Василь Данилович і викинула в сміття.
Батько сидів і здивовано дивився на сина, а очі його були вологими. Василь встав тихенько з-за столу і пішов спокійно до своєї кімнати. Наступного дня зранку батько розбудив сина і попросив відвести його на станцію, де стоять автобуси. Він пояснив, що вже їде додому. Син намагався відмовити батька, щоб він не звертав уваги на незадоволення своєї невістки. Хоча сам розумів, що старій людині буде непросто це зробити, дуже непросто.
Так швидко закінчився у батька відпочинок у сина. Він зрозумів, що не буде залишатися там назавжди, адже його там ніхто не чекає. Краще Василь буде дома, де йому знайома кожна доріжка, і можеш їсти все, що ти хочеш, і спокійніше буде в рідній хаті йому теж.
Фото ілюстративне.
