Син нещодавно зателефонував, став просити мене в гості, каже, що в наступну суботу будуть святкувати рік дитині. Я спочатку сказала, що нікуди не піду. Але син мене присоромив, що дитина ні в чому не винна, і що я для малюка бабуся, яку він любитиме не зважаючи ні на що. Тепер я не знаю, що мені робити

Коли Денис сказав, що нарешті приведе додому невістку, я дуже зраділа, надто довго син тягнув з цим питанням, от уже своїх 30 років відсвяткував.

Не раз я з заздрістю дивилася, як мої подруги внуків в садок водять, і не переставала мріяти про своїх.

Дениса я ростила практично сама. Вийшла заміж, дитину народила, а чоловік мені зрадив.

Не могла пробачити, розлучилися. Хоча тепер вже й не знаю, чи правильно я тоді зробила.

Адже мені доводилося все робити самій – садок, школа, медичний інститут, куди син дуже хотів поступити.

Після закінчення навчання син пішов на роботу в обласну лікарню, там і зустрів Аню.

Коли син вперше привів її додому, я пам’ятаю, що вона мені дуже сподобалася. Від неї віяло якимось теплом і надійністю, я була впевнена, що з такою дружиною мій син стане щасливим.

Жили молоді разом зі мною, я сама запропонувала, а згодом і онук народився.

Ми порадилися, і я відпустила Анну на роботу, а сама за дитиною доглядала. Для мене це була справжня радість.

Невістку любила як рідну доньку, а може і навіть більше.

Та одного разу Аня повернулася з роботи і, не сказавши жодного слова, почала збирати свої речі.

Я не розуміла, що відбувається, намагалася з’ясувати, але невістка не стала пояснювати нічого – забрала онука і закрила за собою двері.

Пізніше з’ясувалося, що винен в усьому Денис, який став упадати за молодою медсестричкою.

А та, в надії, що він їй дістанеться, пішла і сама розповіла про все дружині.

Аня не стала з’ясовувати подробиць, і пішла. Зробила так, як і я в свій час.

Денис одружився вдруге, у них народився спільний син.

Я відразу сказала, що жити зі мною вони не будуть, і що цю невістку я прийму.

Але у сина не було вибору, адже Аня пробачити його не змогла, а тут вже теж була дитина.

Внука я не бачила, хоча минув вже рік.

Син нещодавно зателефонував, став просити мене в гості, каже, що в наступну суботу будуть святкувати рік дитині.

Я спочатку сказала, що нікуди не піду. Але син мене присоромив, що дитина ні в чому не винна, і що я для малюка бабуся, яку він любитиме не зважаючи ні на що.

Тепер я не знаю, що мені робити?

Якщо розібратися, то син правий – дитина ні в чому не винна.

Але мені чомусь здається, що якщо я піду до них, то це буде зрада по відношенню до першої невістки і їхньої дитини.

А що б ви зробили на моєму місці?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.