Коли Денис сказав, що нарешті приведе додому невістку, я дуже зраділа, надто довго син тягнув з цим питанням, от уже своїх 30 років відсвяткував.
Не раз я з заздрістю дивилася, як мої подруги внуків в садок водять, і не переставала мріяти про своїх.
Дениса я ростила практично сама. Вийшла заміж, дитину народила, а чоловік мені зрадив.
Не могла пробачити, розлучилися. Хоча тепер вже й не знаю, чи правильно я тоді зробила.
Адже мені доводилося все робити самій – садок, школа, медичний інститут, куди син дуже хотів поступити.
Після закінчення навчання син пішов на роботу в обласну лікарню, там і зустрів Аню.
Коли син вперше привів її додому, я пам’ятаю, що вона мені дуже сподобалася. Від неї віяло якимось теплом і надійністю, я була впевнена, що з такою дружиною мій син стане щасливим.
Жили молоді разом зі мною, я сама запропонувала, а згодом і онук народився.
Ми порадилися, і я відпустила Анну на роботу, а сама за дитиною доглядала. Для мене це була справжня радість.
Невістку любила як рідну доньку, а може і навіть більше.
Та одного разу Аня повернулася з роботи і, не сказавши жодного слова, почала збирати свої речі.
Я не розуміла, що відбувається, намагалася з’ясувати, але невістка не стала пояснювати нічого – забрала онука і закрила за собою двері.
Пізніше з’ясувалося, що винен в усьому Денис, який став упадати за молодою медсестричкою.
А та, в надії, що він їй дістанеться, пішла і сама розповіла про все дружині.
Аня не стала з’ясовувати подробиць, і пішла. Зробила так, як і я в свій час.
Денис одружився вдруге, у них народився спільний син.
Я відразу сказала, що жити зі мною вони не будуть, і що цю невістку я прийму.
Але у сина не було вибору, адже Аня пробачити його не змогла, а тут вже теж була дитина.
Внука я не бачила, хоча минув вже рік.
Син нещодавно зателефонував, став просити мене в гості, каже, що в наступну суботу будуть святкувати рік дитині.
Я спочатку сказала, що нікуди не піду. Але син мене присоромив, що дитина ні в чому не винна, і що я для малюка бабуся, яку він любитиме не зважаючи ні на що.
Тепер я не знаю, що мені робити?
Якщо розібратися, то син правий – дитина ні в чому не винна.
Але мені чомусь здається, що якщо я піду до них, то це буде зрада по відношенню до першої невістки і їхньої дитини.
А що б ви зробили на моєму місці?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.