Мені 40 років, і я ще не одружена. Проте, у мене є дитина, сину моєму вже 20 років, він вчиться в столиці, і там і живе.
Син народився, коли мені було 19 років, я тоді зустрічалася з одним хлопцем з нашого села, він обіцяв одружитися зі мною, але коли почув про дитину, то сказав, що не готовий до батьківства і до шлюбу.
Мені нічого не залишалося, як змиритися з усім, що сталося, і самій ростити сина.
Добре, що мої батьки з розумінням поставилися до ситуації і дуже допомогли мені з дитиною.
Син практично виріс на руках у моїх батьків, а мене вони, тим часом, відправили вчитися в університет, який я закінчила з відзнакою.
Потім я знайшла гарну роботу, стала швидко просуватися в кар’єрі. Зараз я працюю в серйозній компанії на керівній посаді, і заробляю дуже добре.
Я сама купила собі квартиру, машину, плачу за навчання сина в столичному університеті, допомагаю своїм батькам.
От тільки у мене зовсім не складається з особистим життям. Напевно, після того, що зі мною сталося, мені важко повірити в людей і в стосунки.
А нещодавно моє життя просто перевернулося, тому що мене знайшов Віктор – батько мого сина.
У нього життя теж не зовсім склалося, два роки тому раптово не стало його дружини, і він залишився з п’ятирічним сином сам.
Я спочатку не могла зрозуміти, для чого через стільки років він знову з’явився в моєму житті.
Віктор пояснив, що хоче вимолити прощення у мене і в нашого сина за те, як він колись з нами повівся. Він розповів, що йому зараз дуже важко одному.
Так ми стали з Віктором спілкуватися, час від часу я давала йому якісь корисні поради щодо дитини.
І якось непомітно це нас дуже зблизило, я знову відчула, що маю до нього почуття.
Віктор теж зізнався, що все повернулося, і він хоче бути зі мною, навіть зробив мені офіційну пропозицію.
Я вирішила не приймати таке важливе рішення самостійно, а порадитися з сином.
І тут на мене чекав неприємний сюрприз – син не сприймає Віктора як свого батька, і не хоче, щоб він був в нашому житті. Станом на зараз він не може його пробачити.
Тепер я не знаю, що мені робити?
В принципі, я сама вже налаштувалася і готова була вийти заміж за Віктора. Та я зовсім не чекала такої реакції від нашого сина.
Так, Віктор сам винен, він наробив багато помилок, але на те ми і люди, щоб пробачати.
Хіба не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.