Марія, моя подруга, має одного сина і дуже хвилюється за нього. Сімейне життя у нього не склалося, недавно він розлучився. Таке, на жаль, буває. Тепер її Олексій платить аліменти, а Марія з цим не зовсім згідна.
– Я тебе не розумію! – кажу їй. – Ти наче виправдуєш свого Олексія в тому, що він з таким небажанням платить аліменти власному сину! Так не можна! Дитина повинна пити, їсти щодня, вчитися. На нього стільки всього потрібно. Зараз все так дорого, сама знаєш! Пара звичайнісінькою взуття – он скільки коштує! Хлопчик не винен, що батьки розлучилися. Вже хто-хто б так говорив, але ти, Марічко. Ти ж сама ростила Олексія в розлученні, якщо не помиляюся. І аліменти на нього отримувала! Отримувала ж?
– Так, – каже, – я отримувала! Але я ні копійки з аліментів не витратила на себе! Все – тільки на сина. У цьому різниця, розумієш?
– Почекай. А невістка твоя колишня що, на себе витрачає аліменти? – питаю.
– Проблема в тому, що невістка не працює, і не збирається! У Олексія великий офіційний дохід, і аліментів у нього вираховують кругленьку суму. На ці гроші вона і живе разом з дитиною. Каже – а нам вистачає, мовляв, навіщо мені ще й працювати! Я зовсім не проти того, щоб Олексій платив синові, зрозумій! Але мені категорично не подобається, що на ці гроші живе колишня невістка, яка моєму синові вже два роки як ніхто! Олексій, як батько, повинен забезпечувати сина за законом. А хіба мати не зобов’язана робити те ж саме?
– Ну, взагалі-то, за логікою речей, напевно так…
– Мені теж здається, що зобов’язана! Тому мені і не подобається, що мама не тільки не вкладається в дитину, але і проїдає, виходить, дитячі гроші! Це не справа зовсім. Ти ось кажеш, що я аліменти отримувала. Але я на них не сподівалася ніколи. Все життя працювала, щоб син ні в чому не потребував! Мені в голову не приходило сісти і лапки скласти, як це зробила Марина. І я їй багато раз натякала про те, що треба працювати, хоча б по пів дня. Хоча б для того, щоб себе прогодувати.
Вона каже що це не моя справа і щоб я не втручалася. Що вона не просто так вдома сидить, а з дитиною. А дитині вісім років! Внук уже в другому класі вчиться. У мене Олексій в другому класі картоплю смажив і до бабусі їздив через усе місто один. Онук же в свої вісім ще і вдома один жодного разу не залишався. Невістка каже – зараз життя інше. Яка там інше? Життя завжди однакове… Загалом, ми посперечалися, я пішла. Не знаю, що тепер.
– Напевно тепер невістка не дозволить тобі з онуком бачитися…
– Напевно, минулого разу вона саме так і зробила. Я знаю, що Олексій у мене далеко не ангел, і його не виправдовую. При цьому він чесно платить синові хороші гроші.
– Марія, а може, невістці твоїй і правда грошей вистачає. Навіщо тоді працювати?
– Це не її гроші, а дитини! Так, аліменти дуже хороші, їх багато на одну дитину, згодна. Але ж не обов’язково проживати все в нуль. Можна відкладати синові на навчання або житло. А робити так, як робить Марина, теж не можна.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.