А я донечці своїй кажу, Наталю, подивися, здається, у мене з телефоном щось не те! – розповідає 65-річна Ніна Андріївна. – Миколі ніяк не можу додзвонитися майже два тижні вже! Уже навіть дружині його телефонувала, запитувала, чи все у них добре. Так, все в порядку, говорить, не знаю, чому ви з Миколою зв’язатися ніяк не можете. Причому, до всіх інших додзвонююсь я нормально: тобі ось, тітці Одарці, родичам, сусідці з другого поверху. А у Миколи мого весь час абонент недоступний чомусь. А мені донька моя Наталя каже – мамо, а він не міг заблокувати тебе в телефоні? Дуже, каже, схоже на те.
У Ніни Андріївни двоє дітей, давно вже, зрозуміло, дорослих та самостійних: 36-річний син Микола та донька Наталя, на п’ять років молодша за брата свого.
Миколі було тринадцять років, коли шлюб батьків розпався, розлучилися вони.
Відтоді Ніна Андріївна ростила власних дітей одна.
– Та наче й добре все було! – згадує вона. – Нічого особливого, я виконувала обов’язки матері, які виконує кожна жінка, яка має дітей. Працювала я завжди, звісно, але на одній роботі, не на трьох. Аліменти отримувала вчасно, колишній чоловік був непоганою людиною, до слова сказати, і, якби там не було, а аліменти на дітей він платив справно, з цим затримок ніяких не було. Плюс мені пощастило свого часу влаштуватися на досить хорошу роботу, там я й працювала до виходу на пенсію, і навіть трохи довше. Лише з цього Нового року пішла на пенсію.
– Втомилися всі ці роки працювати?
– Сама я вже втомилася, і Наталя моя на цьому весь час наполягла, щоб я пішла на заслужений відпочинок. Донька каже мені – мамо, та йди сама просто, і все! Знайдемо ми тобі вдома заняття.
Ніна Андріївна подумала – так все одно ж звільнять її скоро, якщо захочуть.
Дійсно, простіше вже й самій написати заяву і йти на заслужений відпочинок, все одно рано чи пізно доведеться. І так і зробила вона.
– Сиджу тепер вдома собі і відпочиваю хоч! – ділиться Ніна Андріївна. – Я весь час боялася без роботи залишитися, думала, чим займатися буду. Але Наталочка мені знайшла такі курси цікаві онлайн, по психології, я давно хотіла більше дізнатися про це. Записала мене на фізкультуру жінок похилого віку, ми в парку займаємося, гуляємо разом. І тренер – дівчина, молода, позитивна. У мене ще й машинка стоїть нова, японська, я її більше десяти років тому купила, думала, буду шити собі в задоволення щось. Але так і не спробувала навіть, все на потім відкладала, бо завжди ніколи було.
– Ну, зараз саме час!
– Так, я теж так вирішила. Наталя мені в ютубі роликів купу знайшла про шиття, так цікаво й все зрозуміло, головне, ніяких курсів не потрібно. Я вже ковдру пошила, вона дуже гарна. Подруга каже, зроби й мені теж таку гарну, для внучки. Наталя моя сміється – мамо, каже, давай, ший, потім, можливо, на замовлення будемо робити з тобою ці ковдри, інстаграм тобі заведемо, майстер-класи знімати будемо, якщо в тебе до цього хист є, то ще й грошей собі трішки заробиш до пенсії.
З дочкою Ніна Андріївна дуже близька, постійно спілкується з нею.
– Наталочка мені й гроші пропонувала, мовляв, на пенсію жити складно. Але ні, я відмовилася навідріз – поки я ще на ногах, жити буду на свої гроші й клопотів робити нікому не хочу зайвих. У мене накопичення є, на комуналку субсидія, плюс пенсія капає. А Наталя моя моя орендує квартиру, збирають зі своїм молодим чоловіком на початковий внесок. Молодим гроші потрібніші ніж мені.
– А син не пропонував допомогу тобі хоч якусь?
– Син? Так він взагалі не знав, що я на пенсію вже вийшла, уявляєш? Якось зателефонував мені Микола і спокійно так запитав, коли я відпустку буду брати на роботі цього року. Я кажу, не знаю, Миколо, я вже п’ять місяців там не працюю взагалі, роботи у мене більше немає. Так він такий здивований був, що й не знав, що сказати. А я ж говорила сто раз йому, що хочу звільнятися з роботи. Ну так він такий, весь в собі. З ним говориш, і відчуваєш, що в порожнечу всі ці слова ідуть. Раніше я намагалася достукатися до нього. Миколо, кажу, ти мене слухаєш взагалі, чи ні? Про що я зараз говорила? Ну, потім перестала вже. І взагалі не чіпаю його зайвий раз. Дзвоню раз в тиждень, питаю – все в порядку? Ну й добре, добре, якщо що, дзвони. Ось і все з ним спілкування.
Миколі, звичайно, непросто: у нього робота з підробітками, кредит, син-підліток з першого шлюбу, трохи не слухає маму, колишня дружина постійно звертається по допомогу до Миколи, а також нова сім’я – молода дружина та немовля, які теж хочуть, щоб тато приділяв їм більше уваги. Додати в цей щільний графік ще й спілкування з матір’ю про погоду просто не представляється можливим.
При цьому той факт, що син не знає, або не пам’ятає, що мати вийшла на пенсію, Ніну Андріївну, звісно, дуже зачепив.
– Думаю – а зроблю я в такому випадку заповіт на свою Наталку! – ділиться Ніна Андріївна. – Ну а що, вона стільки возиться зі мною! Всі проплати онлайн на ній, до лікарів мене записує, з заняттями цими допомогла. Підтримує завжди, телефонує, цікавиться мною та моїм життям. Розмовляє нормально, щиро цікавиться, як у мене день пройшов. Ну і в майбутньому, якщо що зі мною не так, до кого я піду, як не до неї? Зрозуміло, звичайно, до дочки своєї! Миколі моєму ніколи, йому буде точно не до мене, як завжди, невістка мною займатися не буде. Колишня невістка – тим більше. Подзвонила Миколі. Кажу, сину, ти можеш на мене ображатися, але я вирішила ось так – щоб потім для тебе це не було несподіванкою, але й ти вже мені винен нічого не будеш, у тебе й так на мене часу ніколи немає і не було.
На цей раз Микола, мабуть, добре почув, що йому хотіли повідомити. І в результаті – ось, навіть не хоче, щоб мама до нього телефонувала, не хоче спілкуватися з нею.
– Без спадщини, виходить, не потрібна я синові своєму! – засмучується Ніна Андріївна. – Хоча та й і зі спадщиною щось не дуже була потрібна йому.
Мати неправа, як вважаєте, ділити потрібно навпіл своє майно, якщо маєш їх двоє?
Або це син неправий, нічого ображатися, якщо до мами діла і часу немає – отримав те, що заслужив? А мама зараз дбає про те, хто ж її доглядатиме на старості років. Чи вона має спадок ділити на двох?
Фото ілюстративне.
