Додому я їхала по причині, що мені треба було здоров’я поправити. Я взяла відпустку, і приїхала на все літо.
Це, напевно, вперше за 15 років, я так надовго зібралася додому. Зазвичай, я приїжджаю на 2 тижні, і не встигаю толком нічого роздивитися.
А зараз, як ніколи, я чітко бачу хто є хто. Найбільше мене засмутили мої доньки. Зараз поясню чому.
Дітей у мене четверо: дві доньки і два сина. Я завжди їх однаково любила, але вирішила, що всім одночасно я допомогти не зможу. Тому допомагала по старшинству.
Спочатку я купила квартиру старшій доньці Галині. Потім таку ж квартиру отримала від мене і Віра.
Коли доньок я житлом забезпечила (а на це пішло 10 років), я стала складати гроші для своїх синів.
Але хлопці мої, на диво, виявилися не такими ласими до моїх грошей, як їхні сестри.
Один син, Володимир, відразу відмовився від моєї допомоги і сам поїхав за кордон на роботу, зараз він живе в Німеччині.
А інший син, Андрій, одружився, і вони з невісткою самі непогано заробляють, тому навідріз відмовилися від моєї допомоги.
– Ви, мамо, гроші для себе побережіть, – сказав мені Андрій. – А ми з дружиною вже якось самі справимося.
Син дав мені мудру пораду, і я стала гроші собі на купку складати. Ось зараз вони мені дуже пригодилися, бо я маю за що лікуватися, вже 25 тисяч гривень пішло, і це всього за два тижні. Це лише початок. Так що добре, що гроші у мене є.
Я з собою привезла кругленьку суму (збирала 5 років). Ще не вирішила, куди їх потрачу. Але мої доньки вже прийняли рішення за мене – вони прибігли до мене як я лише в хату зайшла, і стали розповідати про свої плани, і скільки на це треба грошей.
Коли я їм сказала, що на ці гроші їм не варто розраховувати, бо вони обидві вже отримали від мене по двокімнатній квартирі, їм це дуже не сподобалося.
Я вже майже три тижні лікуюся, і вони навіть не прийшли до мене в лікарню. Телефонують, питають як справи, і на цьому все.
– У тебе гроші є, ти собі все сама купиш, – сказала мені по телефону Галина.
Віра її підтримала:
– Ми на роботу ходимо, гроші заробляємо, так що нам ніколи до тебе приходити.
А ось невістка моя якось час знаходить – і на роботу ходить, і до мене забігає щодня.
Приносить мені домашню їжу, і це дуже приємно. Так, я можу собі купити багато чого, але де в лікарні я знайду домашній борщик? Чи молоду картопельку з маслом?
Невістка моя, Оксана, взагалі мене не перестає дивувати – вона на все час знаходить.
Перед моїм приїздом вона так прибрала в моєму домі, що я аж не впізнала його – все сяяло чистотою і свіжістю.
А доньки мої не здогадалися так зробити. У них, як завжди – нема часу.
Я ще нікому про це не говорила, але маю на думці віддячити сину і невістці за їхню доброту і турботу. Я вирішила, що дам їм гроші на нову машину.
Знаю, що коли про це дізнаються мої доньки, то вони влаштують сцену, але я вважаю, що так буде справедливо.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
