fbpx
Breaking News
Поліна не pозуміла куди він вeзе її з дітьми, а Сергій мoвчав. Пiд’їхали вони до великого зaміського будинку. Вuявився будинок його матері. Поліна бoялася, як вiдреагує майбутня свeкруха на нeї і чyжих дiтей. І тут вuйшла вoна
Oдного pазу Людмила пpийшла в тaкому стaні, так рuдала, що я дoвго не мoгла зpозуміти в чoму спpава. І тут Люда видaла пpиголомшливу новину: Петро її кuнув і пiшов до iншої жiнки. Спoчатку плaкала щoвечора, а потім виpішила чoловіка пoвернути
Уже на 7-му мiсяці вaгітності Олі було пoгано від того, що їй не дoзволили летіти в Індію. Нaрoдила сина і відpазу вiддала матері в сeло. Чеpез рік пpиїхала тiльки зaсмагла Оля, пoбула кілька днів з сином і знoву поїxала. Дaла oбіцянку, що пoвернеться за сином, кoли йому буде вже п’ять
Нiколи не зітpеться з пам’яті тoй вересневий день, кoли кoханий сказав, що в жовтні одpужується з iншою. Через півроку — як гpім серед ясного неба — пpиходить мій коxаний, стає на кoліна, каже, що кoхає лише мене. Oдне моє слово — і він покuне дpужину й жuтимемо рaзом. Та знaла, що у коxаного три місяці тому наpодився синoчок. Забpати бaтька від дитини було для мене стpашним гpіхом
Ліда мала двох синів, та вони не спішили до матері. Кoли чoлoвік залишив цей світ, вона зосталася сама у хaті. Та oднoго дня у дім пpийшла бiдa
Без рубрики
Священик пояснив, чи потрiбно в храмi протирати iкони перед прикладанням до них

Щоразу пiсля лiтургiї в церквi люди вишиковуються у чергу до тетраподу — щоб поцiлувати iкону i хрест. А нещодавно я побачила жiнку, яка приклала до iкони лише палець. “А раптом заражусь чимось?” — вiдповiла вона на мiй здивований погляд.

I справдi, то ж сотнi людей за день торкаються губами святинь! Хтозна, чи вони здоровi. Наскiльки гiгiєнiчно цiлувати iкони, хрести, мощi святих? Хто та як має дезiнфiкувати їх? Про це газета Експрес розпитує отця Тараса Коцюбу.

— Чи обов’язкове для вшанування прикладання до iкони?

— Нi, немає жодного канону, який би вказував на те, що у храмi обов’язково потрiбно поцiлувати iкону. Це традицiя, i люди так вчиняють зi своєї вiри та внутрiшньої потреби. Дехто засуджує страх людини заразитися якоюсь iнфекцiєю пiд час прикладання до iкони. Мовляв, виходить так, що людина говорить про вiру в Бога, але боїться Богу довiритись. Утiм це маловiр’я i рацiоналiзацiя духовних речей. На це не варто зважати.

— Часто в церквах бiля iкон ставлять хусточки…

— Справдi. Але її призначення — не дезiнфекцiя. Жiнки до храму часто фарбують губи помадою i цiєю хусточкою витирають слiд, який пiсля них залишається на iконi чи хрестi. У Божому храмi люди торкаються губами не лише iкон, а й ложечки, якою священик роздає Святе Причастя, i пензля, яким здiйснюють миропомазання. Навiть на Водохреще, коли освячують воду, десятки людей п’ють її з однiєї чашки, i нiхто не задумується про гiгiєну. Рiч у тому, що багато християн вiрять: Божа благодать дiє через освяченi речi й не може зашкодити.

— Утiм протирання iкони дезiнфекцiйним засобом не є грiхом, так?

— Звiсно. Якщо людина принесе свою хусточку i навiть вмочить її в дезiнфекцiйний засiб та протре iкону перед цiлуванням, нiхто не має права її засудити. Так, деякi iншi парафiяни можуть вважати це дивацтвом або слабкою вiрою. Але це лише пустi слова.

— А яка закордонна практика?

— У Сполучених Штатах Америки ще в 90-х роках минулого столiття звичною практикою було, як священик брав бiлу або червону хусточку, вмочав у спирт та протирав скло, яким покрита iкона. Водночас у США та Європi поширена й iнша практика — вiряни, замiсть торкатись святинi губами, цiлують свiй палець i прикладають до образа. Нашi заробiтчани, якi повертаються додому i звикли до такого вшанування iкон, привозять цю традицiю з собою.

Читайте також: 9 НЕДООЦІНЕНИХ ЗАГРОЗ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗРУЙНУВАТИ ВАШ ШЛЮБ

Related Post