У нас з чоловіком є дві дорослі дочки: Світлана, якій 40 років, і 35-річна Галина. Дівчата у нас виросли дуже різними, між собою майже не спілкуються, пояснюють мені, що у них немає спільних тем. А мені прикро дуже, адже вони найрідніші, і як нас з батьком не стане, то залишаться найближчими одна одній.
Світлана наша завжди була цілеспрямованою, вона постійно займалася кар’єрою, і досягла в цьому неабияких висот. Сама собі квартиру двокімнатну в центрі купила, тепер збирає на автомобіль. Я за неї дуже рада, але от хвилююся, бо вже 40 років минуло, а сім’ї у старшої доньки досі нема, хоча вона сама не бачить у цьому проблеми – живе для себе і насолоджується життям.
Молодша донька вийшла заміж, у них з чоловіком троє дітей, Галина не працює, вона домогосподарка, а забезпечує їхню велику родину зять. Зрозуміло, що фінансове становище у них не найкраще, тому я завжди з пенсії намагаюся їм щось підкинути.
Живуть вони всі п’ятеро в однокімнатній квартирі, яку їм колись віддала сваха, мама зятя. Правда, вони перепланували її і вийшла наче двокімнатна, але все одно для них усіх дуже мало місця. Купити зараз більше житло вони просто не можуть, тому я постійно думаю, як їм можна допомогти.
І нарешті придумала. Ми з чоловіком живемо у трикімнатній квартирі, нам аж так багато місця не треба. Тому я поговорила з чоловіком і запропонувала, щоб ми нашу трійку віддали Галині, а самі переїхали в їхню однокімнатну, там у них для нас район навіть кращий.
Я була впевнена, що чоловік мене підтримає, бо він і сам багато разів говорив, що треба думати, як Галині допомогти. А тут раптом його думка кардинально змінилася. Він каже, що якщо ми віддамо квартиру молодшій доньці, то цим обділимо, а значить, і образимо старшу. Він переконаний, що батьки так не мають робити, ну і що що у Світлани є більше, вона ж все сама заробила ціною власного щастя.
Одним словом, чоловік каже, що ми продаємо свою трикімнатну квартиру, купуємо собі однокімнатну, а гроші, які залишаться, поділимо порівну між двома дочками, а вони нехай самі вирішують, що робити далі.
Але як на мене, це зовсім не вихід. За той мізер, який ми дамо дочкам, Галина квартиру не купить, гроші швидко розтратяться і толку з продажу нашої трійки буде мало. Моя пропозиція значно краща, адже у нас буде однокімнатна, а у Галини трикімнатна квартира, і Світлана в своїй двокімнатній – і всі щасливі. Ну хіба я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
