Оксана завжди собі все шкодувала, хоча бідною її назвати було важко. Нові чоботи – лише на свята, нову сукню – лише до церкви, в нову хату перейти – ще встигнем, а поки в старій поживем. І так всі свої 54 роки.
Коли Оксані сестра, яка жила в місті, і розпоряджалася своїм життям з точністю до навпаки, робила зауваження, Оксана лише ображалася, казала, що нічого та в житті не розуміє.
А Галина і справді не розуміла, навіщо ті нові чоботи в шафі, якщо ходити постійно в старих і з мокрими ногами. Чи навіщо все життя хату будувати, у всьому собі відмовляючи, щоб все одно жити у старій, бо в новій шкода ремонт псувати, а зимою опалювати дорого.
От вона з своїм Володею живуть все життя в однокімнатній квартирі, зате їздять щороку на море. А такого поняття як сукня чи туфлі на вихід у неї взагалі немає. Купила і носить, купила інші, і знову відразу одягла. А чого чекати? Життя ж то одне.
Суботнього ранку в двері Галини подзвонили. Вона відчинила і очам не повірила – на порозі стояла заплакана Оксана. Виявилося, що вже кілька тижнів чоловік Оксани, Ярослав, служить в ЗСУ.
Галина неабияк здивувалася, оскільки була впевнена, що Ярослав за кордоном на заробітках. Принаймі останні років двадцять так і було. Він важко працював, додому лише два рази на рік на свята приїжджав, а Оксана хату будувала і гроші під подушку складала. Хоча якби її хто на вулиці зустрів, то ніколи б не сказав що у цієї жінки є гроші – так вбого вона завжди одягалася.
Коли Оксана трохи заспокоїлася, розповіла сестрі, що Ярослав сам вирішив йти воювати, для цього і з-за кордону повернувся. Вмовляти чоловіка було даремно, він би все одно не послухав.
Відтоді життя і перевернулося на 180 градусів. Оксана нарешті почала усвідомлювати, що все життя вона чекала особливої нагоди, з чоловіком майже не бачилася, в нову хату так досі і не перейшла жити. А заради чого?
«Нехай мій Славко лише повернеться, більше його ніколи від себе нікуди не відпущу», – п’ючи чай з ромашки обіцяла сестрі Оксана.
«І що, навіть в нову хату нарешті перейдеш?», – пожартувала Галина.
«Обов’язково! Ось побачиш! Ми з Славком після Перемоги нове життя почнемо», – пообіцяла не так сестрі, як сама собі Оксана.
Фото ілюстративне.