Моєї мами давно не стало, але у мене є тітка Марія, мамина рідна сестра. Вона давно живе в селі сама, то ж я з задоволенням приїжджала до неї і на вихідні, і коли треба було щось допомогти по господарству чи на городі.
А останніх майже чотири роки я практично доглядала за тіткою Марією, так як її здоров’я стало геть не вельми. Вона насилу пересувалася, нікуди не ходила, і нічого не готувала, так як стояти довго біля плити не могла.
Я приїжджала до тітки кожен день. Привозила продукти, годувала, прибирала. Допомагала тітці митися, купала її. І виводила іноді у двір, посидіти на лавочці біля будинку. Тітка Марія дуже добре ставилася до мене. Раділа кожному моєму візиту, чекала щодня, називала дочкою. Та й я, чесно кажучи, відносилася до неї, як до рідної мами.
У тітки Марії була своя рідна дочка, яка поїхала працювати в Італію десять років тому, і відтоді жодного разу не приїхала до матері. І грошима ні разу не допомогла. А на скарги матері, що грошей не вистачає, відповідала, що дуже мало отримує – ледве вистачає на саму себе.
Сусіди тітку Марію шкодували. Раділи, що є у неї племінниця, яка піклується, не залишає бідну стареньку одну.
Для тітки мені нічого не було шкода, я купувала їй за свої гроші все необхідне. І якось тітка Марія сама мені сказала, що залишить мені свій будинок. Не можу сказати, що я була не рада, адже я з двома дітьми тулилася в однокімнатній квартирі. Я не приховувала радості, не бачила нічого поганого в тому, що тітка Марія заповідає майно мені.
Адже я сама допомагала тітці Марії, ніколи не турбувала інших родичів, які живуть далеко, щоб потім не чути закиди в тому, що мені дісталася квартира за їх рахунок. Правда, одного разу я таки подзвонила своїй сестрі, доньці тітки Марії, в Італію. Нам потрібна була велика сума на лікування її матері, але вона відмовила, сказала, що немає і щоб ми самі викручувалися. Я тоді взяла кредит, щоб допомогти тітці.
Тітки Марії не стало несподівано. Ще ввечері все було добре, сусідка занесла їй суп. Вони мило побалакали. А вранці її не стало. Усім було дуже шкода бідолашну стареньку. Але я не покидала її до останніх днів. І в останню путь провела, як годиться. Все за свої гроші. Її донька не приїхала і нічого не передала. Лише подзвонила, висловила співчуття і сказала, що мамі вона уже нічим не допоможе, а тут може втратити роботу.
Але найцікавіше з’ясувалося через кілька днів. Виявилося, що свій будинок тітка Марія заповіла дочці. Я була просто ошелешена. Ні, я звичайно, все одно доглядала б за тіткою, але хоча б не будувала планів. І ось тепер у мене нічого немає. Сусіди теж не очікували такого. Як Марія могла так таємно оформити всі папери, що ніхто нічого не дізнався? І чому не на мене? А на дочку, яка навіть не приїхала востаннє попрощатися з мамою.
Сусіди порадили мені вимагати гроші за догляд, у дочки тітки Марії, але я, знаючи свою двоюрідну сестру, відмовилася.
Прикро те, що заповіт складено два роки тому. А тітка до останнього говорила, що заповідала будинок мені. Як так можна?
Фото ілюстративне – GdeFon.
