Я вийшла заміж не тому, що сама дуже цього хотіла, а тому, що батьки наполягали. Щойно мені виповнилося 18, мама з татом почали питати мене, коли я збираюся виходити заміж. Батьки гнали мене заміж, кажучи, що ось роки йдуть, тому швидше виходь.
В університеті я зустріла хлопця, Іван видався мені достойним кандидатом, тому ми одружилися. Мені було 22 роки, а йому 25 років. Я переїхала до нього. Жили окремо рік. Все добре було, але потім він сказав, що усвідомив, що не готовий до сімейного життя, а тут дружина, яку треба забезпечувати. А він хоче жити, не несучи відповідальності, і йому хочеться жити одному. Він пішов з роботи, сказавши, що накопичених грошей йому вистачить пожити для себе, мене любить, але от не хоче сім’ю та дітей.
Я не знала, що думати, адже видимих причин такої поведінки чоловіка не було. Я зібрала речі і пішла до батьків жити. І ось тут почалося найцікавіше, бо виявилося, що своїм батькам я теж не потрібна. У розлученні батьки звинувачують мене, кажуть, що треба, мовляв, було дивитися, за кого заміж йдеш. До слова, коли я виходила заміж, батьки раділи і говорили, що це добре.
А тепер вони чомусь змінили свою думку. Щодня вони мене питають: «Коли ти вже з’їдеш від нас?». Я мовчу, бо мені нікуди з’їжджати. Моєї зарплати навіть на кімнату не вистачить в нашому місті.
Батьки не в захваті від мого повернення до них, і я знаю чому. Квартира, в якій вони зараз живуть, куплена нещодавно. Батьки продали свою стару квартиру, а левову частку додала моя сестра, яка вийшла заміж за дуже забезпеченого чоловіка. Тому відразу батьки переписали цю квартиру на сестру. Відколи я вийшла заміж, батьки мене просто викреслили з свого життя.
У сестри є чоловік і дитина. У них окрема квартира плюс ще дві квартири, які вони здають. Вони дуже добре живуть. І плюс батьківська квартира теж її. Вона щодня телефонує батькам і каже, що їй не подобається, що я живу в цій квартирі і нехай я з’їду. Тому що вона в свої 23 роки заробляла хороші гроші, а я живу в сім’ї, заробляю копійки і живу в квартирі, яка взагалі-то на неї записана. Син у неї маленький, але ця квартира повинна дістатися йому в 18 років. Але я не претендую. Я ж тимчасово живу.
Після розлучення мені і так важко, а підтримати мене ніхто не хоче. Всі тільки тиснуть на мене. Вдома я все прибираю, готую, гроші батькам віддаю на продукти, але мене все одно женуть звідси.
При цьому сестра постійно повторює, що вона любить мене і каже, що бажає щастя мені, тому виганяє, щоб я більше заробляла. Але куди мені з’їжджати зараз?
Батьки відкрито говорять, що я їм не потрібна. При цьому мої батьки доволі забезпечені люди, не бідують.
А як живе моя сестра, яка не працює, а чоловік у неї бізнесмен? Я не претендую на їхні гроші. Я сама заробляю, але поки не багато. Сімейне життя у мене не склалося, то чому мені в 23 роки не можна жити з батьками? Куди мені піти?
Фото ілюстративне – pinterest.
