Мій син мене дуже розчарував, знайшовши собі іншу, і зрадивши своїй дружині, але я йому зразу сказала, що іншої невістки, крім Оленки, у мене не буде.
Олег у мене єдиний син, я начебто, його добре виховувала, тому досі не можу зрозуміти, що сталося. Коли він привів до нас додому Оленку, я дуже зраділа, дівчина мені сподобалася, то ж ми зіграли весілля.
У мене однокімнатна квартира, у сватів двокімнатна, але там ще дві молодші сестри, то ж молодята наші були змушені піти на знімне житло. Але вони обоє працювали, і я була впевнена, що з часом вони зможуть придбати собі квартиру.
Невістку свою я дуже полюбила, вона мені стала як донька. А якось ввечері дзвонить мені Оленка, вся в сльозах, і каже, що мій Олег йде від неї, бо у нього є інша, і вона чекає дитину.
Повірити у почуте я не могла, швидко одягнулася і поїхала до них. Олег підтвердив свої наміри розлучитися з Оленкою, в очах його я зовсім не бачила ні каяття, ні співчуття. Я йому сказала, що якщо він так зробить, то матері у нього не буде.
На наступний ранок син мені сам передзвонив, я вирішила, що він одумався, а він каже, мовляв, ну чого ти так, у нас з Оленкою дітей немає, ми вісім років живемо, а Надійка мені скоро сина народить, у тебе внук буде, мамо, радій. Але мені було не до радості, бо ж Оленку шкода до сліз.
Містечко у нас невелике, через знайомих я дізналася, що Надія ця старша за мого сина на чотири роки, у неї є шестирічний син від першого шлюбу. Має свою двокімнатну квартиру, в якій вони зараз і живуть.
Минуло вже чотири роки, а я свого внука так жодного разу і не бачила. Син спочатку робив спроби налагодити зі мною стосунки, а потім перестав. Зате я спілкуюся з Оленкою, вона мені і щодня телефонує, і з усіма святами вітає, і допомагає, коли що. Заміж вона так і не вийшла, бо досі вважає Олега своїм чоловіком, адже вони в церкві шлюб брали, і я її в цьому підтримую, тому невістка у мене одна, і це – Оленка.
Родичі мене в цьому не підтримують, рідна сестра мене постійно сварить, каже, що я мала прийняти вибір сина, і прийняти нову невістку, при цьому мені ніхто не забороняє спілкуватися з Оленкою, але ж не носитися з нею як з писаною торбою.
А я думаю, що все роблю правильно, це син мій зробив помилку, і мені доводиться її виправляти. Якщо так далі піде, то я і квартиру свою віддам Оленці, вона її більше заслуговує, ніж син. Але моя сестра коли про це почула, каже, що це зовсім неправильно, і якщо я так зроблю, то всі родичі від мене відвернуться, так як я відвернулася від сина.
Не розумію, що я роблю не так, я ж лише прагну відновити справедливість.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.