Свого батька я майже не знала, бо він кинув нас у важкий для нас період, я якраз лише в школу пішла, а моїй сестричці не було і року.
Саме через другу дитину тато від нас втік, бо сестричка народилася хворою, потребувала дорогого лікування і постійного догляду, а він не витримав цього.
Якщо мама до цього ставилася з розумінням, все робила для того, щоб виправити ситуацію на краще, то в батька вистачило терпіння ненадовго.
Він заявив мамі, що набридло витрачати гроші, яких у них і так немає, стукнув дверима і пішов. Йому тоді було просто байдуже, що буде з нами, він зробив так, як було легше йому самому.
Мені здається, я досі пам’ятаю цей стукіт дверей, плач мами і заспокійливі слова бабусі, її свекрухи, яка примчала підтримати і допомогти, коли дізналася про те, що сталося.
Батько незабаром одружився, у його новій родині теж народилися дівчата, але про нас із сестрою він не згадував, просто зникнувши з нашого життя.
Незважаючи на всі зусилля мами, мою сестричку врятувати не вдалося, її не стало. Батько навіть на похорон не приїхав, після чого бабуся взагалі відмовилася спілкуватися з ним.
Щоправда, він особливо не наполягав, його влаштовувало те життя, яким він жив.
Після закінчення університету я вийшла заміж. Коли ми побралися, бабуся переїхала жити до мами. Багато хто тоді дуже здивувався тому, що свекруха чудово уживається з невісткою.
А свою квартиру бабуся переписала на мене. Таким чином вона хотіла компенсувати нелюдський вчинок свого сина, за те, що він так недобре вчинив з нами, своїми рідними дітьми.
Бабуся у нас була чудовою людиною, але рік тому її не стало, на похороні я вперше за багато років побачила батька. Він виглядав не найкращим чином, на таких заходах це і не дивно, але те, що він мені сказав уже на поминальному обіді, мене просто ошелешило.
Батько хотів, щоб я компенсувала йому половину вартості бабусиної квартири!
– Я її син, маю за законом повне право, тим більше що гроші мені зараз потрібні, дочка виходить заміж.
Я його спитала:
– А коли я виходила заміж, тобі гроші не були потрібні, щоб організувати весілля? Або похорон моєї сестри, бабусі… За законом ти не маєш жодних прав на квартиру, бабуся подарувала її мені.
Я була вражена його нахабністю, адже після того, як він з нами повівся, йому вистачило совісті ще згадувати про спадщину.
Батькові я прямо сказала, щоб він забув і про квартиру, і про нас.
Колись я мріяла налагодити з ним стосунки, навіть намагалася зрозуміти його, але весь мій настрій помиритися з батьком, як я хотіла до цього, просто випарувався після його претензій на спадщину.
Тато сказав, що просто так це не залишить, буде судитися. Ну що ж, побачим. Всі документи давно на мені, так що крім того, що він потратить час і ще більше впаде в моїх очах, він більше нічого не досягне.
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.