Свою другу дитину я народила у віці 43 роки. Це було дуже важке для мене рішення. До того ж, моя старша донька була дуже проти, адже вона якраз заміж зібралася, і їй було соромно перед її нареченим і його батьками.
А у мене просто так все склалося, дуже неочікувано. Я свою старшу доньку практично сама ростила, бо мій чоловік кинув мене, коли ще дитина навіть в школу не ходила.
Я на заводі працювала, грошей отримувала мізер, якби не допомога моїх батьків з села, то я навіть не знаю, як би як сама справилася.
З заводу я з часом отримала квартиру, нехай маленьку, однокімнатну, але це вже був свій куточок. Там моя Маринка і виросла.
Донька вчилася дуже добре, і я зробила від себе все можливе, щоб вона поступила в університет. А там Марина не лише диплом отримала, але і чоловіка собі знайшла, заміж надумала виходити.
Приїхала донька додому, а тут такий сюрприз – її мама дитину чекає. Цією новиною донька була відверто засмучена, вона мені так прямо і сказала, що не очікувала від мене такого вчинку.
– Інші матері їдуть на заробітки в Італію, щоб своїм дорослим дітям і внукам допомогти, а ти народжувати зібралася! – заявила мені донька.
Я була ошелешена теж, бо в такому тоні донька зі мною ніколи не розмовляла, ми завжди були з нею як подруги.
Коли я зустріла Тараса, доньки вже вдома не було, вона поїхала вчитися. Там вона жила в гуртожитку, а приїжджала додому раз чи два на місяць на вихідні.
Про те, що в моєму житті з’явився чоловік, я їй не зізналася, бо не знала, як вона це сприйме.
Тарас хороший, він на рік старший за мене, своїх дітей у нього ще не було. Він був одружений, недовго, з дружиною давно розлучився.
Коли дізнався новину про дитину, то дуже зрадів, відразу запропонував мені розписатися і жити разом.
Я була не впевнена, чи правильне це рішення, але поряд з Тарасом я почувалася захищеною, і була впевнена, що він стане хорошим батьком для нашої дитини.
Але донька нас не підтримала, сказала, що я її зрадила. Вона розписалася з своїм нареченим і стала з ним жити в місті у його батьків, зі мною вона припинила спілкування повністю.
Тим часом, ми з Тарасом теж розписалися, у нас народився синочок. У мене наче друга молодість почалася, я такою щасливою вже давно себе не почувала.
Єдине, що мене засмучувало, це те, що моя старша донька не хоче мене знати. У неї теж дитина народилася, а я внука свого так ні разу і не бачила.
А в цьому році донька сама мені зателефонувала, і сказала, що хоче приїхати з чоловіком і з сином до мене на Різдво, бо давно нам вже час зустрітися.
Сказати, що я щаслива, це нічого не сказати. Я сподіваюся, що донька за цих 5 років, які ми з нею не бачилися, таки щось зрозуміла. Адже в житті, як на довгій ниві, все може бути. Я теж в її віці не думала, що у мене життя складеться ось так.
Але я не нарікаю, і за все дякую Богу. Тепер з нетерпінням чекаю на Різдво, щоб наша родина зібралася за одним столом!
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
