fbpx

Свою дачу батьки переписали на мене з чоловіком. Їздити на дачу і займатися нею чоловік не планує, тому хоче її продати. Але я впевнена, що це дуже засмутить моїх батьків

Чотири роки тому мої батьки вийшли на пенсію і купили дачу. Про те, щоб мати власний будиночок за містом, вони мріяли все життя. То ж коли нарешті здійснили свою мрію, радісні такі приїхали до нас «обмивати». Я не зовсім їх розуміла, навіщо їм старий будинок, в який треба вкласти ще багато грошей, та й земельна ділянка там в дуже занедбаному стані.

Я мамі говорю – ти впевнена, що тобі це треба? Так вона ще образилася на мене. Каже, ми з батьком все життя мріяли про заміський будинок, і ось нарешті мрія збулася.

Татові моєму шістдесят чотири роки, мама трохи молодша. І ось уже протягом чотирьох років вони зайняті облаштуванням та благоустроєм своєї заміської нерухомості. Город орали, засіяли газонною травою, залишивши лише кілька грядок, кущі та плодові дерева, побудували альтанку та викопали криницю, організували клумби, розставили садові скульптури, і навіть туї посадили вздовж доріжки.

Будинок теж упорядкували: вивезли старий мотлох, вичистили, відремонтували, перекрили дах, обладнали все всередині. І щороку тепер з ранньої весни до пізньої осені живуть на дачі. Мама щодня мені присилає звідти фото – то заходи сонця, то веселку, то ягоду на кущі. Тато все життя прожив, молотка в руки не брав, цвях у стіну забити – фахівця запрошували. Тепер дивиться ролики, вчиться, пиляє, фарбує, будує…

Все б нічого, але дача забирає багато коштів, батьки тільки встигають відкривати гаманець. То одне купили, то інше замовили. Скільки грошей уже впало в цю прірву, навіть важко підрахувати.

Два роки тому батьки позичили у нас круглу суму, скаржилися, що немає грошей, ну, ми з чоловіком порадилися і їм запропонували. У нас тоді вони просто лежали про всяк випадок, а їм треба було – на дах, на ганок, на щось ще… Вони зраділи, кажуть, дякую, давайте, за рік повернем…

Але минуло вже два роки – а грошей батьки не повернули і повертати їм нічого. У нас з чоловіком теж настали непрості часи. Я сиджу в декреті, у чоловіка теж останнім часом проблеми на роботі, зарплату йому сильно врізали. Грошей ледь вистачає на обов’язкові платежі та їжу. Гроші, які ми позичили батькам, нам самим зараз дуже потрібні.

Але вони тільки дивилися жалісно та розводили руками: грошей нема. Чоловік сказав – ну, хай тоді дачу продають! Але про це й мови немає, вони швидше квартиру продадуть зараз і залишаться в літньому будиночку без зручностей. У результаті батьки подумали, і переписали дачу на нас з чоловіком.

Я думала, що такий вихід із ситуації сподобається моєму чоловікові, але він дуже не задоволений, каже, мені їхня дача, мені мої гроші потрібні. Брали гроші, будьте ласкаві їх і повернути! Їздити на дачу і займатися нею чоловік не хоче і не планує. Так що начебто мається на увазі, що переписати на нас батьки переписали, але користуватися нерухомістю як і раніше будуть самі. Мені з дитиною теж дача без особливих зручностей не потрібна. Тільки податки за неї платитимемо…

Цього місяця з грошима зовсім погано, і чоловік запропонував дачу продати. Але я навіть не уявляю, як я про це скажу батькам. Це ж їхнє дітище, вони цього не зрозуміють. Що робити в цій ситуації, щоб і батьків не образити, і з чоловіком не розлучитися?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page