Допомагати своїй рідній сестрі я вважала своїм обов’язком, і робила це постійно, коли мала таку можливість. А взамін я отримала невдячність з її сторони.

Тепер вже кілька місяців сестра зі мною не спілкується і я просто не знаю, що мені робити, Дарина мене і знати не хоче. А за що – я не розумію.

Мені 38 років, у мене немає своїх дітей. Ми з чоловіком останніх кілька років живемо за кордоном, в Іспанії.

Вдома залишилася моя сестра Дарина, яка на 4 роки старша від мене.

У Дарини з чоловіком троє дітей. Своїх племінників я завжди любила як рідних. Все, що треба, я без проблем купувала і давала.

Коли сестра лише вийшла заміж, наші батьки їй побудували будинок, недалеко від нашого, практично на одному городі.

Батько мій тоді їздив по заробітках, добре заробляв, гроші у нього були, тому і будинок сестрі вийшов великий, просторий, на два поверхи.

Я вийшла заміж пізніше, і ми з чоловіком хотіли жити в місті, тому спочатку знімали квартиру, а потім за свої гроші ми купили собі житло.

Тоді нам батьки не дали жодної гривні, ми все самі! Вони продовжували допомагати Дарині.

Коли батько перестав їздити на заробітки, і грошей, щоб підтримувати сім’ю Дарини у них не було, цю місію частково взяла на себе я.

Своїм родичам я допомагала чим могла, нічого для них не шкодувала. І загалом – жили ми дуже дружно.

А потім нам з чоловіком підвернулася можливість виїхати за кордон, в Іспанію. Ми закрили свою квартиру і поїхали.

Живемо, працюємо, знову ж таки, рідні допомагаємо.

Рік тому моя мама занедужала, все лікування я взяла на себе.

Сестру просила лише приходити до мами і за нею доглядати, а вся фінансова сторона була на мені.

А коли Дарина почала скаржитися, що в неї троє дітей, і що вона не встигає все робити, я найняла жінку, яка стала приходити до мами щодня, а я їй за це платила.

Восени минулого року я сама приїхала додому, щоб подивитися, як мама.

Їй стало легше, лікування пройшло успішно.

Мій чоловік щось теж себе не дуже добре почуває, і я собі подумала, що як ми повернемося в Україну, то хочемо жити в будинку, а не в квартирі.

І я попросила маму, щоб вона переписала свій будинок на мене, поки я ще в Україні.

Так ми і зробили – оформили всі папери, і я поїхала.

Тоді я стала висилати мамі гроші на облаштування будинку. Старалася я вже як для себе.

А нещодавно про спадок згадала і Дарина. Сестра прийшла до мами, і стала говорити, що пора вже її будинок на когось з онуків переписувати.

Тоді мама і зізналася сестрі, що будинок вже записаний на мене.

Дарина як це почула, то так образилася і на маму, і на мене, що вже майже два місяці з нами не спілкується.

Сестра вважає, що ми з нею повелися несправедливо. Вона забула, що їй батьки будинок відписали, а мені нічого не дали.

Та Дарина вважає, що у мене є квартира, і мені більше нічого не треба.

А у неї є діти, тому їй більше потрібно!

Зараз між нами виникла ворожнеча, а я навіть не можу зрозуміти, що я зробила не так.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.