У мене є подруга дитинства – Орися. В неї зараз склалася дуже складна ситуація, а її діти проявили себе не найкращим чином.
На жаль, нещодавно їй діагностували важку xворобу. Про це вона мені не зразу зізналася.
Але я як лише почула, так зразу приїхала до неї, почала розпитувати що й до чого, і чим можна допомогти.
А вона мені заявила, що нічого робити не буде.
Якщо само минеться, то добре, а якщо ні – то вже як Бог дасть.
Змиритися з таким ходом подій я не могла.
Орися – моя подруга ще з дитинства, ми виросли в одному селі, разом в школу ходили.
А потім я вийшла заміж і поїхала жити в обласний центр.
Подруга теж створила сім’ю, але залишилася жити в селі.
Роки минали, коли пішли діти ми бачилися нечасто, але завжди підтримували зв’язок.
У Орисі з чоловіком народилося троє синів, а в мене дочка.
Її чоловік Степан поїхав на заробітки в США, його вдома не було років 15.
Повернувся лише минулого літа, бо каже що в свої 60 вже втомився і хоче трохи побути вдома.
Поки чоловік був на заробітках, Орися мала багато грошей і жила дуже заможно.
Сини одружилися і вона з усіх сил їм допомагала, витрачаючи усі гроші, які присилав її чоловік.
Якось вона на мене дуже образилася, бо я сказала, що так не можна.
Будинки, машини, огорожі – дітям завжди щось треба. Хочуть жити добре – хай самі заробляють.
Орися лише покивала головою, мовляв, я нічого не розумію, у неї от які господарі виросли, вона ж ними дуже пишається.
Та я наполягала на своєму, треба покласти в банк хоча б тисяч 20 доларів, щоб було про всяк випадок.
Та Орися знов почала говорити, що молодший син огорожу кладе, треба десять тисяч доларів.
Я їй так і сказала – не розумію тебе, жінко. Як так жити, щоб чоловік був на заробітках, а ти нічого собі не відклала.
Видно слова мої подіяли, тому що через день Орися попросила мене щоб я пішла з нею в банк і поклала гроші на рахунок.
Ми так і зробили. А потім все якось закрутилося-завертілося, і я певний час не бачила її.
І от тепер така ситуація. Я відразу згадала про ті гроші, і кажу подрузі, що ми щось придумаємо. А вона лише опустила очі.
Я не могла повірити – вона таки віддала їх дітям: молодшому на огорожу, а середньому не вистачало 10 тисяч до нової машини. Одним словом, грошей немає.
Сини Орисі разом з невістками не дуже навідуються до матері, чи вони не розуміють, що все надто серйозно, чи просто не хочуть розуміти.
Як так можна? А для чого тоді ж діти?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
