В Італії я вже 19 років, і весь цей час я допомагаю дітям. Власне, заради них я і поїхала.
Син мій одружився і відразу пішов жити до своєї дружини, а вдома залишилася ще тоді незаміжня донька.
Спочатку я відбудувала наш будинок в селі, бо він давно потребував ремонту, але я не мала можливості його зробити.
А тепер, за заробітчанські гроші, я не тільки на ремонт наважилася, а й добудувала другий поверх.
Донька якраз заміж вийшла, так що закінчувати будинок мені вже зять допомагав.
А потім я сину двокімнатну квартиру купила, бо не хотіла, щоб він жив все життя в приймах у сватів.
Це був єдиний випадок, коли я сину дала гроші, більше він від мене нічого не отримав.
Після цього я вже висилала гроші лише доньці, а вона відкладала їх у сховок.
Йшлося про немаленькі суми, адже я щомісяця заробляла щонайменше тисячу євро, з них собі залишала 50 євро, а решту висилала додому.
Доньці своїй я ніколи нічого не шкодувала, вона знала, де мій сховок, і брала звідти стільки, скільки треба.
Так було до тих пір, поки я не приїхала цієї весни додому.
По-перше, я була ошелешена, коли побачила, що мій сховок майже пустий.
Питаю Галину – де гроші, а вона мені каже, що життя дороге, тому вона все витратила.
Звичайно, що витратила, адже доньці майже 40 років, а вона ще ні одного дня ніде не працювала.
По-друге, мене дуже вразила поведінка доньки: на кожне моє слово, у неї своїх десять. Всі мої зауваження в штики приймає, та ще й мені рота постійно закриває.
Одним словом, то не відпустка вийшла, а не зрозуміло що. Я вже дні рахувала, щоб повернутися в Італію.
Так мені було прикро, що словами не передати. Але зате тепер я зрозуміла, що настав час і подбати про себе.
Мені зараз 65 років. Якщо Бог поможе і здоров’я дозволить, то я планую ще років 5-7 тут побути. Спробую собі на житло заробити.
А Галині тепер не дам навіть 50 євро, нехай вчиться сама заробляти!
Донька образилася на мене. А що вона хотіла? Щоб я довіку її забезпечувала?
Ні, з мене досить! Більше жодного євро не дам!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.