Ми з чоловіком завжди жили і старалися заради дітей. Їх у нас двоє: син і донька. Живемо ми в селі.
Мій чоловік багато років їздив за кордон на заробітки, і в Португалії був, і в Іспанії.
Гроші ми не тринькали, відкладали все до копійки, бо ж діти ростуть, треба і їм щось дати на старт.
Коли донька закінчила школу, я настояла на тому, щоб вона поступала в медичний університет.
Я сама колись мріяла стати лікарем, та не склалося, то хоч донька мою мрію втілить в життя.
Навчання в університеті було платним, нам довелося викласти чималу суму, щоб донька отримала медичну освіту.
А після закінчення інтернатури донька оголосила нам, що виходить заміж.
Я відразу чоловікові сказала – беремо гроші зі сховку і купуємо дитині квартиру, нехай молода сім’я відразу живе окремо, в комфортних умовах.
Чоловік мене в цьому підтримав, і на своє весілля молодята отримали ключі від новенької квартири.
Потім ми ще допомогли їм ремонт зробити, одним словом, забезпечили доньку по повній.
З сином ситуація вийшла трохи інша.
Він поступив в технікум, вчився на механіка, про вищу освіту він не говорив, тому ми вирішили, що він сам не хоче.
Потім син одружився, батьки дали невістці однокімнатну квартиру, і молодята пішли туди жити.
Ми з чоловіком заспокоїлися – начебто діти прилаштовані, все у них добре.
Та мене непокоїла думка про те, що ми сину нічого не дали.
Я про це поговорила з чоловіком, і ми разом вирішили купити йому земельну ділянку. Якраз наша сусідка продавала, то ж ми вирішили, що придбаємо поки землю, а потім, як син захоче, вони з дружиною побудують будинок.
В цьому я бачила одні плюси, адже син таким чином буде жити біля нас.
В неділю ми покликали сина з невісткою в гості і оголосили, що маємо для них подарунок, земельну ділянку ми відразу оформили на сина, тому вручили йому документи.
Проте на наше велике здивування, син не зрадів, якось дуже мляво відреагував на папери, відклавши папку і навіть не поцікавившись, в якому районі знаходиться земельна ділянка.
Я не витримала і прямо запитала, що не так.
Тоді син і сказав, що я все життя неоднаково відносилася до своїх дітей, сестрі заплатила за освіту, йому ні.
Сестрі купила квартиру за 25 тисяч доларів, а йому – земельну ділянку за 10 тисяч доларів.
А він жити немає де, їм вже тісно стало в однокімнатній квартирі.
Сина, звичайно, я розумію. Справді виходить, що ми з батьком йому дали менше, але головне – що дали.
Нам в свій час батьки навіть табуретку не подарували.
Ми з чоловіком всього самі досягали, і ми б були дуже вдячні, якби в свій час нам хтось такий подарунок зробив.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
