fbpx

Своє 50-річчя чоловік вирішив відсвяткувати у нашого сина, який живе за кордоном. Я була проти, але син мене не послухав

Мій єдиний син вже 10 років живе за кордоном. В свій час він поїхав туди вчитися, а після закінчення навчання знайшов роботу і залишився. Звичайно, мені прикро самій, але щастя сина для мене важливіше.

Живе Євген в Німеччині, має дуже хорошу роботу, добре заробляє. Я дуже тішуся його успіхам, бо в свій час все зробила для того, щоб у нього в майбутньому все добре склалося. Я водила його до репетиторів, Євген постійно вивчав іноземні мови, саме я наполягла, щоб він вчився за кордоном. Все це дало свої результати і тепер я пишаюся успіхами свого сина.

Пишається сином і мій чоловік, колишній. Ми з ним розлучилися майже відразу після народження дитини. Чоловік знайшов собі іншу і я про це дізналася. Пробачити не могла, але він і не просив пробачення. Дочекався коли нашому синові виповниться рік, розлучився зі мною і одружився з тією жінкою.

Відтоді я сина ростила одна, бо чоловік навіть аліменти не платив. Правда, його батьки мені допомагали, часто забирали внука до себе коли я їздила у відрядження. Я мала багато працювати, щоб забезпечити сина усім необхідним. В той час як чоловік про дитину не згадував зовсім, на жодний день народження його не привітав.

Відновив Олег спілкування з сином, коли той встав на ноги. Тепер він йому часто телефонує, цікавиться його справами. Ну і нехай, я не мала нічого проти. Але останній вчинок чоловіка просто вивів мене із колії.

У Олега день народження 8 січня, в цьому році йому буде 50. І він вирішив відсвяткувати свій ювілей у сина, за кордоном. Приїде колишній чоловік не сам, а з своєю дружиною і донькою, мовляв, вони ж рідні, треба колись їм починати спілкуватися.

Я не проти, але знаючи характер свого чоловіка, я впевнена, що він розраховує на те, що все оплатить наш син. Квитки туди і назад Євген вже їм купив, готель забронював, ресторан замовив. Справді, чому б чоловікові не посвяткувати свій ювілей за рахунок сина, якому всі ці роки він не допомагав жодною копійкою?

Тому я Євгену відразу сказала, що я проти. Крім того, я сподівалася, що син приїде до мене на Різдво. А тепер він має влаштовувати свято для тата. Хіба це справедливо?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page