fbpx

Свого зятя Петра я відразу полюбила як рідного сина, добрим він був. А моя донька його не оцінила, розлучилася. Тепер у зятя інша сім’я, а я моя донька самотня. Картаю себе, що не втрутилася і вчасно не перешкодила їхньому розлученню

Галина завжди була примхливою, ми з чоловіком хвилювалися, хто її таку заміж візьме. Але у 20 років вони привела додому гарного хлопця, ми зробили їм весілля, молоді почали жити у мене.

Свого зятя Петра я відразу полюбила як рідного сина, добрим він був. І золоті руки мав, все по дому міг зробити, і терпів вибрики моєї доньки. Ми теж допомагали, чим могли – купили їм однокімнатну квартиру.

А якось донька прийшла до нас і повідомила, що вона розлучається з Петром. А все тому, що він засумнівався в своєму батьківстві. Причини у нього насправді були. У дочки завжди були друзі чоловіки. Коли вона зустріла майбутнього чоловіка, дружба, звичайно, змінилася. Але нікому не сподобається, коли твоя дружина спілкується з іншими чоловіками.

Вони лаялися, але мирилися, а потім онук народився світловолосий, а вони обоє темненькі. Чергова низка вияснення стосунків привела до того, що чоловік пішов і зробив тест на батьківство. Дитина виявилася від чоловіка, але дочка про все дізналася і не пробачила. Вона зібрала речі і поїхала з дитиною до нас.

Мені тоді треба було втрутитися, якось помирити їх, адже насправді я не мала нічого проти свого зятя. Але донька поки жила у нас, такого мені про нього наспівала, що я і справді повірила у те, що він негідний її.

Після розлучення зять зібрав свої речі і з’їхав, а донька з дитиною повернулася жити в квартиру, яку ми їй придбали. Своє особисте життя вона так і не влаштувала. Не так просто виявилося знайти доброго чоловіка і доброго батька для дитини.

А от у колишнього зятя життя склалося добре. Через два роки після розлучення він одружився, і другий раз і став батьком. З нашим онуком йому дочка спочатку забороняла спілкуватися, а потім він і сам втратив інтерес і повністю занурився у свою другу сім’ю.

Нещодавно дочка знайшла колишнього зятя в інтернеті і зараз дуже шкодує про все. Шкодує, що тоді не змогла стримати гордість і не подумала про сім’ю. Звинувачує мене, чому я, мовляв, її не нарозумила. Адже це був просто невдалий момент, який треба було пережити.

Зараз і з онуком відносини у дочки важкі. Хлопчик потрапив під вплив поганої компанії, плюс перехідний вік.

Загалом, дуже важко. Але змінити нічого не можна. Зять з новою сім’єю живе за кордоном. З сином не спілкується і вплинути на нього не зможе, та й не захоче вже. Часу-то скільки пройшло. Одним словом, в цій ситуації я теж почуваюся дуже винною. Чому я тоді не втрутилася і не помирила їх?

Фото ілюстративне – chekmagush.polovinka.

You cannot copy content of this page