В той день Катерина знову пішла на ринок, влаштувалася на своєму звичайному місці, розклавши баночки з грибами на прилавку, які сама назбирала. А тепер продає, щоб заробити хоч якусь копійку.
– По чім грибочки? – почула вона чоловічий солідний голос.
Вона підняла очі і побачила над прилавком чоловіка років п’ятдесяти п’яти, в костюмі і краватці. У Катерини всередині все перевернулося – перед нею стояв її колишній чоловік Павло, з яким вона прожила 17 років, і, який кинув її 15 років тому.
Пішов до молодої. І ця молода стояла поруч з ним. Вона виглядала доглянутою, наче хвилину тому вийшла з дорогого салону краси.
А Павло, звичайно, змінився: посивів, погладшав, але впізнати його можна. І Катерину він теж впізнав, як тільки вона подивилася на нього.
Він поклав гроші на прилавок, взяв банку з грибами і пішов геть зі своєю довгоногою пасією.
Увечері сусідка прийшла до Катерини і не впізнала її – жінка була геть розбита. Сусідка Віра пам’ятала історію розлучення Катерина з чоловіком, тому новина їй була не в дивину.
– Ну, а що ти хочеш ?! Повинні ж ви були колись зустрітися! – стала заспокоювати подругу Віра. – Ти ж знаєш, бізнес у твого Павла в нашому місті, і квартира тут куплена для нечастих наїздів.
– Хіба так я уявляла собі нашу зустріч?! – витираючи очі і ще більше розмазуючи туш по обличчю, голосила Катерина. – Ти ж пам’ятаєш, як я казала, що не бути йому щасливим на моєму нещасті. А він мені тоді сказав: «Як була простачкою з села, так і залишишся нею».
– І ось сьогодні я з цими банками, на ринку, а він в костюмі, дорогим парфумом пахне, та ще з цією своєю лялькою. Ні він таки став щасливим, не те, що я…
Всі ці роки я мріяла зустріти його при повному параді: в красивій сукні, з зачіскою, де-небудь в торговому центрі, в парку. Але не на ринку за прилавком…
Віра обняла подругу і спробувала її заспокоїти: – Катерино, нічого страшного не сталося. А може він і сам не в шоколаді, ти ж не знаєш.
– Та ні, подруго, – сумно відповіла Катерина. – Судячи з вигляду, у нього все добре. І діти, напевно, є,– і Катерина знову розплакалася.
Однією з причин розлучення Павло називав бездітність Катерини, що дуже вплинуло на жінку і її подальше життя. Після розриву з чоловіком вона так і залишилася сама.
В цей же вечір в новому елітному будинку Павло сидів на кухні купленої ним квартири, в якій недавно був зроблений євроремонт. Від його презентабельного вигляду, в якому він постав на ринку перед Катериною, не залишилося і сліду. На столі стояла пляшка оковитої і відкрита банка з грибами колишньої дружини, якими він закушував.
Він давно вже був Павлом Михайловичем серед партнерів по бізнесу. Працював без просвіту. Дім – повна чаша, дружина не працює, син вчиться за кордоном. А вдома і поговорити ні з ким.
Одного разу, за кілька днів до дня народження, відкрив Павло двері своїм ключем, Лариса в залі з подружкою була. І тоді почув, що дружина йому зраджує. Правда, Лариса швидко його переконала в тому, що вони говорили про іншу жінку і її чоловіка. Щоб легше було, Павло і сам потім себе переконав, що не про нього мова.
– Ой, Катерино, права ти була – з сумом розмірковував Павло, – не став я щасливим на твоєму нещасті. А з тобою мені було добре. На природу відпочивати – завжди запросто. І в наметі спали, і в машині, і на риболовлю їздили.
А тепер ось подавай елітний відпочинок. Тільки за кордон визнає, в ліс ні ногою. Одне добре – син є. Тільки далеко, дружина наполягла, що так буде краще.
Павло поринув у спогади. І взагалі готувала Катерина смачно, друзі заздрили. Що не страва – кулінарний шедевр. А Катерина, вона горда, навіть оком не моргнула, коли мене побачила. Але ж впізнала.
Павло задумався. Він сам 15 років тому вибрав собі це життя, але щасливим так і не став.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.