Віднедавна Віру дуже лякали пізні дзвінки. От уже кілька місяців хворіла її мама. Віра, хоч і рада була б їй допомогти, та залишити роботу і поїхати до мами, вона не могла.
Вони з чоловіком жили в невеликій однокімнатній квартирі, то ж забрати маму до себе вона теж не могла. Останній тиждень мамі ніби полегшало, тому Віра повернулася додому, до свого звичного способу життя.
Телефонний дзвінок розбудив Віру серед ночі. Сусідка повідомила, що мамі знову зле. Віра викликала таксі і негайно поїхала до мами в село. До того часу уже приїхала швидка. Лікарі настояли на тому, що маму потрібно відвезти до лікарні.
На ранок мамі полегшало. Віра була така виснажена, що забула передзвонити Ігорю, повідомити, що вони з мамою в лікарні. Віра сиділа біля ліжка мами, і на мить задрімала. Їй приснився маленький хлопчик, який кликав її мамою. Дитина уві сні сказала: «Мамо, скоро у нас все буде добре. Чекай на мене».
Прокинувшись від короткочасного марева, Віра важко зітхнула. Ще п’ять років тому лікарі винесли їй вердикт – вона ніколи не зможе мати дітей. Віра, як і кожна жінка, дуже важко пережила цю новину. А потім – звикла до думки, що ніколи їй не стати матір’ю.
Відігнавши думки про дивний сон, Віра вибігла на вулицю, купити для мами фруктів. Як раптом, на сусідній вулиці вона побачила свого чоловіка з молодою симпатичною білявкою, яка везла дитячу коляску. Збоку вони виглядали, як повноцінна сім’я.
У Віри підкосилися ноги. Вона не могла повірити у те, що бачить. Не розуміючи для чого, вона вхопила свій мобільний телефон і набрала чоловіка. Не встигла вона і сказати, як Ігор перебив її: «Віро, вибач. Я на дуже важливій нараді. Передзвоню пізніше».
Лише тепер Віра зрозуміла, що через хворобу матері, вона і не помітила, що чоловік віддалився від неї. А тепер вона на свої очі бачить, у нього є не тільки інша жінка, але і дитина.
Виплакавшись вдосталь, Віра витерла лице, щоб мама не бачила і не хвилювалася зайвий раз. Та серце матері не обманеш – вона відразу помітила, що донька її дуже розчарована. Проте, нічого не сказала, а вирішила помолитися. Молитва завжди рятувала її у найскрутніші хвилини.
Маму виписали через тиждень. За цей час Віра вирішила, що йде з роботи, йде від свого чоловіка, який їй так і не зателефонував жодного разу, і починає нове життя. На дворі стояло спекотне літо, тому Віра вирішила перший час пожити разом з мамою в селі. Якісь заощадження на перший час у неї були, а далі, як вийде.
По дорозі додому мама першою почала ненав’язливу розмову про колишнього однокласника Віри, Сергія. Усі знали, що Сергій був закоханий в Віру майже з дитинства. А коли почув, що Віра виходить заміж, ще до її весілля зник з села. Люди подейкували, що хлопець поїхав за кордон на заробітки.
– Так от, м’яко підводила мама дочку до суті розмови. – Приїхав твій Сергій, першим ділом до мене в хату зайшов, розпитувався, як ти. Ой, донечко, добрий він хлопець, та й досі тебе кохає.
***
Літо добігало до кінця. Це було найщасливіше літо Віра, адже вона нарешті знайшла своє щастя. А ще, чи то трави, чи сонце, чи свіже повітря так подіяли, але сталося диво – Віра чекала дитину. От тільки не знала, кому першому цю радісну новину повідомити: мамі, яка вимолила їй добру долю, чи коханому Сергієві, який, незважаючи ні на що, чекав тільки на неї. Але вона точно знала, у неї буде син. Не дарма ж тоді, в лікарні, їй приснився цей дивний сон.
Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
