– Ми з чоловіком вже два роки знімаємо житло, – розповідає 25-річна Світлана. – Думали, будемо збирати на своє, хоча б на перший внесок. Але навіть так не виходить. Начебто намагалися економити, нічого зайвого не купували взагалі. Але за оренду заплатиш, продукти купиш, туди-сюди, дивишся, а грошей вже і немає майже, відкладати нічого.

Жити в орендованій квартирі Світлані не подобалося. Хоча квартира була досить чистою, але чуже – воно і є чуже.

– В чужій квартирі за своїм смаком все не обставиш! – зітхала Світлана. А найголовніше, грошей, звичайно, шкода. Платиш щомісяця такі гроші – і в нікуди. Я тут порахувала, скільки ми за два роки за оренду віддали – і зрозуміла, що так нам на свою квартиру ніколи не накопичити…

Раз у раз Світлана питала знайомих – як люди купують квартири з нуля? Питала і у колег, і у подруг, згадувала історії оточуючих, і прийшла до висновку, що майже всім обзавестися житлом так чи інакше допомагали батьки.

– Комусь просто купили квартиру! – розповідає Світлана. – Комусь грошей дали на початковий внесок, комусь, навпаки, допомагають сплачувати щомісячний кредит. У однієї подруги батьки бабусю забрали до себе, в бабусину квартиру їх з чоловіком пустили, в іншої батько працює за кордоном, вона в його квартирі живе і відкладає на свою. Таких, щоб жили на зніманні і без будь-якої допомоги накопичили на своє житло, в нашому оточенні немає…

Батьки Світлани і Романа з того чи іншого боку живуть в трикімнатних квартирах. Правда, у Романа ще дві молодші сестри з батьками, так що свекри синові і його дружині допомогти особливо не можуть. А ось Світлана в сім’ї одна. Батьки її – люди прості, небагаті, грошей у них немає, зайвих квартир теж нема. Але, подивившись, як діти намагаються накопичити на житло, теща з тестем запропонували допомогу.

– Кажуть, переїжджайте до нас, живіть на всьому готовому, прогодуємо вас двох і дах над головою забезпечимо. Але за умови, що обидві зарплати ви будете відкладати в банк під відсотки, на квартиру. За три-чотири роки таким чином можна накопичити дуже хороший початковий внесок, а то так і квартиру купити без кредиту, якщо дуже пощастить…

Економити Світлані і її чоловікові пропонувалося досить серйозно. Ніяких обновок три роки, якщо тільки щось вже зовсім розвалиться і прийде в непридатність. Ніяких кафе, шашликів, подарунків друзям, і, відповідно, походів в гості. Їду на роботу носити з собою в контейнері, їсти лише вдома. Делікатесів не буде, але проста ситна їжа у Світланиної мами в достатку завжди: суп, плов, тефтелі, випічка, курка, каша, овочеві салати.

Ніяких манікюрів, салонів, перукарень, дорогої косметики. І вже, звичайно ніяких відпусток і поїздок.

– Ну а як ти хочеш, – розвів руками батько. – Квартиру купити і ні в чому собі не відмовляти, чи що? Так не буває! Всі економлять, не купують того, до чого звикли. Зате потім купують житло!

Діти обговорили перспективи і вирішили спробувати. Своє житло потрібно, з неба воно не впаде, тому треба постаратися і накопичити. Дякую батькам, що допомагають! Світлана з Романом переїхали до тещі з тестем і почали збирати гроші на власну квартиру. Планували впоратися за три-чотири роки.

– Домовилися, що на свої гроші ми будемо купувати собі тільки проїзні, оплачувати зв’язок і інтернет, – розповідає Світлана. – Все інше або просимо у батьків, або якось обходимося… Спочатку було весело і цікаво – чи вийде, чи зможемо впоратися? А тепер стало якось сумно. Життя проходить, літо на дворі, друзі і туди і сюди ходять і їздять, нас кличуть, а ми – ні, не можемо. Ми на квартиру збираємо, вдома сидимо…

Гроші, звичайно, накопичуються швидко, не те, що раніше. Але проблема в тому, що тепер в їхні справи постійно втручаються батьки Світлани.

– Я на роботу збираюся, мама визирає зі своєї кімнати – ой, Світлано, а це що в тебе за кофточка, я такої раніше не бачила! – розповідає Світлана. – Я говорю, мамо, так це стара, я два роки тому купувала, просто не одягала давно! А вона не вірить. І ось починає – навіщо купуєте непотріб, домовилися ж гроші відкладати, невже вся це дорожче свого житла? Ви так ніколи квартиру не купите, якщо будете грошима смітити направо і наліво…

Два тижні тому була неприємність – у Романа перестав працювати телефон, пішов і купив собі новий. І, хоча він і вибрав недорогу модель, батьки Світлани тут же помітили обновку і не приховували обурення: а що, мовляв, всі наші домовленості нічого не значать, так? Ви чому їх порушуєте?

Мало що хочеться новий телефон, вирішили, значить, треба було ремонтувати старий, або якось ще виходити з положення. У батька геть старий кнопковий лежить, йому зносу немає. Так, це не смартфон, пошту в метро не почитаєш. Але пошту можна почитати і з компа на роботі чи вдома. Раніше он взагалі без мобільних жили, і нічого.

– Та ти мамі з батьком спасибі повинна сказати, вони вам допомагають накопичити! – пояснює Світлані двоюрідна сестра, з якою та іноді ділиться переживаннями. – Без них би нічого не вийшло.

Чесно кажучи, Світлана з чоловіком вже й не знають, що їм робити: і квартиру хочеться, і економити на всьому вони вже втомилися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.