Звісно, що я пробувала і говорити, і переконувати, і вмовляти іноді навіть, але толку мало від того, на жаль, – емоційно поділилася зі мною Світлана, – нам, кажуть, так зручно та й на тому все. А я не розумію, як можна все життя так прожити, це не про мене. Відчуття тепер складається, що наші діти з великим нетерпінням лише чекають, коли мене просто не стане, ось і не хочуть нічого вирішувати. Адже тоді житло їм вже готове дістанеться і докладатися вже так не прийдеться та економити на всьому, дуже добре життя.
Дочці Світлани Ользі 35 років, вона заміжня, живе зі своїм чоловіком окремо від мами, вони мають доньку, якій вже 10 років.
Ольга працює недалеко від свого будинку, а чоловік її їздить працювати в столицю, на маршрутці щодня дорога до роботи забирає чимало часу, але подружжя вже звикло до цього, нічого не зручного в цьому не бачить.
Живуть Ольга з чоловіком дружно та добре, все в них ладнається, до батьків своїх з обох сторін відносяться вони дуже добре, з задоволенням їздять до них в гості.
Але їхнім батькам дуже не подобається те, що Олена з чоловіком нічого не роблять для того, щоб вирішити своє квартирне питання, вірніше відсутності власного житла у них, адже це важливо для молодої сім’ї.
– Відразу, як 11 років тому вони одружилися, взяли в оренду невеличку однокімнатну квартиру, щоб ні з ким з мам не жити разом під одним дахом, – розповідає Світлана, – але тоді це було зрозуміло – найшвидший та доступний спосіб отримати особистий простір для своєї окремої молодої сім’ї.
Але роки минали дуже швидко, а молоді й далі квартиру орендують, не дивлячись ні на що, платять за це, до речі, досить великі гроші, лише з однокімнатної перебралися з народженням дочки в двокімнатну, що коштувало їм ще більше грошей.
– Ви б хоч гроші якісь хоч трохи відкладали, – зауважила якось мама чоловіка, – все ж треба щось власне купувати, нехай і в кредит, зате буде свій дах над головою, адже ви стільки багато грошей віддали чужим людям за оренду квартири за всі ці роки. У сина зарплата хороша завжди була, впорається, та й ми зі свахою, поки в силах, допоможемо.
– Спочатку виправдовувалися вони лише тим, – зізнається Світлана, – що Ольга поки в декреті сидить, а потім дочка й на роботу вийшла, так вони ні, щоб гроші на своє житло відкладати, взяли в оренду трикімнатну квартиру.
Так, в невеликому селищі ціни за орендоване житло набагато нижче, ніж в столиці, але Людмила Дмитрівна вважає оренду, та ще й трикімнатної квартири, зовсім нерозумною справою.
– Ну навіщо вам трикімнатна квартира зараз, діти? – дивується мати, – У внучки є своя кімната, ви в своїй? Гроші краще б збирали та відкладали на майбутнє, за ці роки, що орендуєте житло, вже великий внесок за свою квартиру могли б накопичити.
– Нам так зручно, – каже мамі Ольга, – є дві кімнати для нас й дочки, а ще одна велика, де можна усамітнитися комусь, там чоловік часто свою роботу виконує, яку постійно бере додому, за це йому гарну премію доплачують, або провести час всім разом. та й друзі чи родичі приходять до нас, гостюють саме в цій кімнаті, ми ж не будемо вести їх у свої спальні. Та й що ми б взяли в кредит? Двокімнатну квартиру нам важко буде виплатити. І точно так само б платили півтора-два десятка років.
– А зять й зовсім став виправдовуватися, як на мене, незрозуміло, – каже Світлана, – що своє житло – це одна морока. Що в Європі і в Америці багато хто живе все життя в орендованих квартирах і ні про що не думають і не хвилюються. Не розумію. Зараз всі сучасні молоді сім’ї в орендованому житлі живуть.
– За свою квартиру платити, – вважає чоловік Ольги, – та ще ремонт робити і меблі купувати? Не хочу. Тут ми віддаємо в місяць певну зароблену суму і ні про що не хвилюємося. Перестали влаштовувати сусіди нас, або господарі – знайшли щось інше, переїхали і на тому все. Або знайшли щось краще: сумки в руки та й бігом.
– Так, мені подобається те, як ми живемо, – намагається пояснити мамі Ольга, – змінювати поки не хочемо нічого, запропонують чоловікові щось в плані роботи набагато кращі умови, ніж в нього є зараз, питань немає, зберемося й поїдемо, легко орендуємо житло на новому місці. А зі своєю квартирою на переїзд так просто не вирішиш, тим більше, якщо вона ще й взята в кредит.
Сім’ю молоду все й так влаштовує, їм вистачає грошей на нормальне життя, їздять влітку щороку в Одеську область відпочивати, а от їх мами вважають, що живуть вони, якось зовсім неправильно.
– Більшість речей, – каже мама чоловіка Ольги, – зберігають у нас, ось їм машинку пральну подарували родичі на 10-ти річчя весілля і що? Стоїть вона в мене, тому що у них в орендованій квартирі є машинка власників їх житла, от вони й користуються нею. І телевізор величезний, який купували в колишню квартиру, тепер у свахи припадає пилом, а в цій квартирі великий телевізор вже є. Зі своїх власних речей у них тільки речі, та посуд й мінімум буденної кухонної техніки. Як кочівники якісь! Невже не хочеться мати свій власний куточок і бути там самим господарями?
– Це зараз, – говорить сваха Світлані, – вони молоді, повні сил, а потім, до пенсії? Трикімнатну квартиру вже не зможуть вони орендувати, вже не зможуть віддати стільки грошей. Не буде чим чужій людині платити за оренду!
– А тоді наша донька від нас з’їде, – каже Ольга, – нам з чоловіком така велика квартира буде не потрібна, можна й в маленькій однокімнатній нам жити. До пенсії треба ще дожити, та й багато чого може на той час змінитися, нам тоді й однокімнатної квартири вистачить, там нам на старості років місця двом вистачить.
Світлана вже починає думати, що молоді мають на увазі те, що і вона, і мама зятя самотні, живуть обидві в двокімнатних квартирах і через пару десятків років ці дві квартири звільняться, адже не стане їх матерів, інших спадкоємців у них зі свахою немає.
– Так прикро, – каже вона, – немов розраховують саме на це, коли вже нас з свахою не стане, ніби підчікують вже, таке враження в мене. Мовляв, навіщо нам витрачатися зараз, скоро у нас і так все буде.
– Ну що ти, мамо, таке думати – не хотіла вже мовчати одного разу Ольга, – живіть довго, багато десятирічь, не вигадуй щось недобре. Ми живемо так, як нам подобається, як нам зручно, без нічого. І зовсім не думаємо про ваші квартирах. Ми, можливо, взагалі в Івано-Франківськ переїдемо, дуже нам сподобалося там, де відпочивали в минулому році.
Про переїзд доньки з сім’єю Світлана теж думає з сумом: адже тоді вони зі свахою залишаться зовсім одні, а вони вже немолоді, та й старість підкрадається вже.
А було б у дочки із зятем своє житло – так легко з місця не знялися б вони і не покинули матерів. Ось і хвилюється мама, адже вся проблема в тому, що в доньки немає власного житла.
Але чи варто зараз молодим сім’ям брати квартири в кредит, щоб мати що залишити своїм дітям? Чи, враховуючи, ситуацію в нашій країні зараз, краще вже жити в орендованому житлі, так спокійніше?
Фото ілюстративне.
