Є в мене дві дочки. Молодша – старанна учениця, відмінниця, старшокласниця, а старша – моя найбільша проблема. Дочок своїх люблю однаково, але вони абсолютно різні, старшенька явно вся в батька. З чоловіком дітей я і розлучилася через те, що він знайшов собі іншу, він до цих пір не визначився з вибором супутниці життя, все в пошуках, незважаючи на те що йому вже давно за 50 років. Ось, видно, моя старша дочка і схожа в цьому на свого батька.
Ще зовсім молодою вона мені повідомила, що чекає дитину, бо вона тоді з хлопцем якраз зустрічалася. Приходили потім батьки цього хлопця, говорили, що у мене дочка нехороша, їх син не батько, тому нехай дочка не бігає за їх синочком, нічого не просить у нього. А потім взагалі десь той хлопець поїхав далеко з нашого міста.
Дочка трохи заспокоїлася, повернулася додому, стала готуватися до ролі матусі. У нас двокімнатна квартира, молодша донька спеціально переїхала до мене в кімнату, щоб у старшої її сестрички з дитиною було вільне приміщення.
Я старшій доньці Світлані не докоряла за дитя. Дочка народила хлопчика, гарненького такого, спокійного. У мене на душі тепліше стало – я бачила, що дочка непогано справляється зі своїми обов’язками матері, в кімнаті чисто, все по режиму, дитятко нагодоване, покупане і вигуляне. Але, можливо, саме спокій онука послужив тому, що у дочки з’явилося багато вільного часу, і вона стала багато часу проводити в інтернеті.
Поки я була на роботі, дочка у своєї молодшої сестри просила трішечки посидіти з дитиною, а сама бігала на побачення.
До двох років онука вона вже почала спокійно собі йти з дому – залишить на нас свого синочка і тікає. Пояснює це тим, що їй потрібно життя своє влаштовувати особисте – у хлопця своя квартира. Потім вона могла взагалі повернутися аж вранці, а потім взагалі заявила, що хоче на три дні поїхати на турбазу.
Я кажу: «Бери з собою сина, нехай новий тато познайомитися з дитиною!». Але вона категорично відмовилася, а після турбази взагалі приїхала через п’ять днів. Я дзвонила їй, вмовляла, говорила, що дитину немає з ким залишити, але вона знала, що сестра на дистанційному, тому спокійно собі відпочивала. Коли вона з’явилася, то стала збирати речі – свої, але не дитини. Сказала нам, що хоче пожити зі своїм хлопцем, а з дитиною він її не чекає. Як ми будемо тут крутитися з малюком – її не цікавить, вона втомилася від такого життя.
Найгірше, що хлопець сказав їй саме такі слова: «Навіщо ти мені з причепом!». Так, так, саме так! Поки вона збиралася, я не переставала її вмовляти не залишати дитятко, а їй все одно – вона байдужа збиралася. Я навіть вийшла за Світланою на вулицю – її якась машина чекала, де на пасажирському сидінні сидів цей чоловік.
Я стала говорити йому, щоб він зрозумів, що дочка не вільна, у неї дитина. А він виглянув у вікно і каже мені: «Я вашій дитині не батько, мені байдуже. Дочка у вас доросла, нехай чинить як хоче, а я годувати чужу дитину не хочу». Уявляєте?
Уже місяць як дочка там у нього живе. До нас в гості поки приїхала моя рідна тітонька здалеку, вона пенсіонерка, допомагає зараз з малюком нам сидіти, але в кінці березня їй треба їхати додому, город садити. Сподіваємося, що до цього часу вийде нам в садок дитину прилаштувати. Донька не з’являється, намагалася мені раз зателефонувати, запитати – як там її син, на тому й все.
Я одного не розумію – що чекає цю парочку в подальшому? Той чоловік несерйозна людина зовсім і донька моя така, а якщо знову з’явиться дитина? І тоді знову все спочатку – малюка на мене і в пошуки. Як мені бути з дочкою, адже все одно я її люблю, бо це моя дитина, і прийму будь-яку!
Як її просити, щоб вона змінилася?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
