Світлана вийшла заміж у місті, сама вона родом з села. Її сестра молодша Ірина теж вийшла заміж, жила в тому ж селі, що й батьки, але переїхала до чоловіка.
Світлана після навчання знайшла гарну роботу, згодом і вдало вийшла заміж, має двоє діток. Батьки чоловіка дуже допомагають їх сім’ї, у нього теж багата родина.
Ірині в житті пощастило менше, чоловік до роботи бажання не мав, заробляв мало, потім вирішив, що поїде на заробітки і, навіть не порадившись з дружиною, поїхав працювати в Польщу. Повертатися додому не хотів, сказав, що буде влаштовувати своє життя за кордоном, але вже без дружини.
Ірина жити зі свекрами не хотіла, їй там були зовсім не раді і, зі своєю маленькою донькою, жінка повернулася назад до батьків.
На той час мама з батьком вже вийшли на пенсію, томі особливо їм було не до того, щоб допомагати доньці і виховувати маленьку онучку, адже самі потребували допомогу, але не були проти того, щоб донька жила з ними, раз у неї життя не склалося.
Але Світлана була незадоволеною поверненням сестри додому: батьки їх годували, платили з пенсії за світло та газ, купували продукти, адже часи зараз такі, що врожай на городі гарний зібрати непросто.
Всі ці роки Світлана допомагала батькам: купувала продукти, давала гроші. А вони тепер, виходить, годують Ірину, яка не працює, адже говорить, що донька ще зовсім мала і її не беруть в садок.
А Ірина не знає в чому вона винна. Сестра її не розуміє, адже має багатого чоловіка, добрих свекрів і хорошу роботу, бідну сестру їй не зрозуміти.
Та Світлана пообіцяла, що більше батькам ні копійки не дасть, поки Ірина житиме з ними. Тепер Ірина навіть не знає, що робити, адже їй більше немає до кого йти.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
