– Донечко, ти ж знаєш – це твоя квартира, роби там все, що завгодно! – розповідає 29-річна Світлана. – Заїжджай, живи, роби ремонт, який заманеться.
Я їм відповідаю, ну і прекрасно, раз моя квартира, давайте оформимо її на мене. І ось тут почалося кіно. Батьки не чекали від мене такої відвертості, що я взагалі це питання підніму. Та яка тобі різниця, на кого ця квартира оформлена, мовляв. Ти єдина дочка! Все тобі дістанеться в будь-якому випадку потім, коли-небудь! Ми з батьком з собою не заберемо нічого…
– Зрозуміло. Спадщини, кажуть, чекай?
– Ага. Причому ще з образою такою на мене! Вони поки нікуди не збираються ніби як, а я вже про щось таке думаю… Загалом, ніхто нічого не хоче переоформлювати – живи, мовляв, просто так, це твоє, хіба мало що в документах написано, не звертай уваги. А я так не хочу! Я в орендованій квартирі більше господинею себе почуваю, ніж в цій, батьківській…
Квартиру, про яку йде мова, мати Світлани недавно отримала у спадок, і тут же запропонувала дочці. Зараз Світлана знімає кімнату в квартирі з двома дівчатами-студентками, накопичує початковий внесок, планує брати кредит. Чесно кажучи, накопичення йдуть не так швидко, як хотілося б. Знімаючи житло, багато відкладати не виходить.
Але Світлана вірить, що все вийде. Як би там не було, грошики потихеньку накопичуються. І, дивись, років через два-три вже можна буде підбирати варіанти власного житла. Так, швидше за все, це буде скромна однокімнатна квартира десь на околиці міста, але все ж – своє!
Батьки у Світлани небагаті і досить літні, і до останнього часу вони дуже переживали, що ніяк не можуть допомогти дочці вирішити квартирне питання.
– Мама впевнена, що у мене і чоловіка немає тому, що немає житла! – усміхається Світлана. – Хоча я їй вже багато разів говорила, що сім’ю створювати поки не збираюся, але вона не вірить. У неї в голові не вкладається, як це можна не хотіти собі чоловіка в двадцять дев’ять! Років п’ять мені вже твердить, що пора заміж і народжувати…
До слова сказати, народжувати Світлана теж не збирається, принаймні, в найближчі років десять.
– Треба щось придумувати з квартирою! – раз у раз говорила Світлані мама. – Зараз хлопці теж розумні пішли, безприданниці нікому не потрібні… Треба якось купувати своє! З’явиться у тебе житло, і особисте життя відразу налагодиться, ось побачиш!
Світлана вже і не сперечалася – треба, так треба. Предмета для конкретної розмови через відсутність необхідної суми не було, а що даремно сперечатися? Чесно кажучи, вона і сама б від власної квартири не відмовилася. Але не тому, що житлоплощу допоможе заманити нареченого, зовсім ні. Просто своє – воно і є своє.
Можна зробити який завгодно ремонт, купити меблі, встановити кондиціонер, замовити велику і зручну вбудовану шафу і не думати, що завтра прийде квартирний господар і запропонує звільнити приміщення, бо плани у нього раптом помінялися.
Тому, коли мама отримала двокімнатну квартиру у спадок і заговорила про те, що тепер віддасть її дочці, Світлана зраділа. Але потім з’ясувалося, що переоформляти мама нічого не збирається – ні зараз, ні пізніше. Просто не бачить сенсу.
Але Світлана тоді не бачить сенсу заїжджати в «чужу» квартиру і щось в ній робити.
– Що ти таке говориш, яка ж вона «чужа»? – зітхає мама. – Вона ж наша!
– Так я і не сперечаюся, що ваша. Не моя! – усміхається Світлана.
Світлана щиро не розуміє, чому батьки не хочуть оформити квартиру на дочку за законом. Якщо вже робити добру справу, подарувати доньці житло, то і йшли б до кінця. Чого їм боятися? Світлана – дівчина серйозна, до авантюр несхильна, завжди обдумує свої вчинки, ні в які історії зроду не потрапляла. Працює сама, заробляє і знає, як непросто гроші дістаються.
Ну не думає ж мама, що Світлана, отримавши квартиру в подарунок, тут же побіжить переоформляти її на свого «нареченого»?
Але про те, щоб подарувати квартиру дочці юридично, мама і чути не хоче. Ну чому?
– Тобі доведеться платити величезний податок! – округливши очі, каже Світлані мама.
– Мамо, ну який там величезний, ти чого! – питає Світлана. – Я дізнавалась. Не такий він вже і величезний, цей податок! Не сміши мене!
– Ну а навіщо платити, коли можна не платити? – помовчавши, відповідає мама. – Нехай на мене буде оформлено! Я пенсіонерка, у мене пільга…
Для мами велика проблема в тому, що утримувати квартиру, тобто платити квартплату, дочка теж відмовляється.
– Здайте її в оренду, вистачить на все! – знизує плечима Світлана.
Але мати з батьком ніколи в житті нічого не здавали в оренду і, судячи з усього, робити цього не будуть. Дочка допомагати не хоче, вперлася з цим переоформленням, далося воно їй…
– Вважають мене меркантильною! – усміхається Світлана. – Ми, каже, з батьком навіть не знали, що ти така!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
